Про це повідомляє Меморіальний комплекс “Національний музей історії України у Другій світовій війні”, де Анатолій Гайдамака був головним художником кілька десятиліть поспіль і є автором художнього оформлення основної експозиції музею.
Складно описати словами той внесок у музейну справу України, який за десятиліття невтомної роботи здійснив митець… В пам’ять про Анатолія Васильовича Музей тимчасово відкриває для огляду унікальний зал його авторства – Зал пам’яті. Музейний колектив висловлює глибокі співчуття родині художника”, – йдеться у повідомленні.
Анатолій Гайдамака народився 9 червня 1939 року в селі Волосківці Менського району. Закінчив 1961 року Харківське художнє училище, 1967 року— Москововське вище художньо-промислове училище ( Строганівське) (фах «Монументально-декоративне мистецтво»).
Протягом 1967–1971 рр. працював художником-архітектором інституту «Київпроект».
З 1995 – головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни».
З травня 2001 року — член Академії мистецтв України.
Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 рр. був позаштатним Радником Президента України. Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Член Народного Союзу «Наша Україна».
Анатолій Гайдамака спільно зі своєю дружиною Ларисою Міщенко декорував панно стіни Інституту теоретичної фізики. Є автором оформлення Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (1977–1988), музеїв М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982–1983), Т. Шевченка у Києві (1984–1987), літературного музею в Одесі (1984–1985), філії Центрального музею В. І. Леніна (1980-82; зараз — «Український дім»); художнього вирішення інтер’єрів банку «Україна» в м. Києві (1994), інтер’єрів адміністрації культурного центру «Росія» в Харбіні (1997, Китай), церкви Святої Трійці (1998–1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею «Чорнобиль» у Києві (1994–1996). Створив живописний цикл «Розп’яття» (1988–1990), учасник проекту «Музей катастроф на водах» тощо.
Нагадаємо, на Березняках замалювали муралом радянське панно з глазурованої плитки.