Про це повідомляють Українські Новини.
10 травня 2022 року, о 17:00 за київським часом після тривалої хвороби пішов з життя Леонід Макарович Кравчук, перший президент незалежної України.
У червні минулого року Кравчук переніс операцію на серці. Після цього повідомлялося, що перший президент потрапив в реанімацію і був підключений до апарату штучної вентиляції легенів. Пізніше стало відомо, що він відновлюється за кордоном.
Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак підтвердив смерть Кравчука.
“Сумна новина і велика втрата. Леонід Макарович був мудрим патріотом України, справді історичною фігурою у здобутті нашої Незалежності”, – написав він у своєму Telegram-каналі.
На смерть першого президента відреагували і в Тристоронній контактній групі, в якій він тривалий час очолював українську делегацію.
“Тристороння контактна група висловлює своє глибоке співчуття рідним та близьким Леоніда Макаровича”, – йдеться у повідомленні в офіційному Telegram-каналі української делегації в ТКГ.
Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства Польської Республіки (нині територія Рівненської області). Його батько загинув на Другій світовій війні, тому Леоніда виховували матір і вітчим.
У 19 років закінчив технікум у Рівному за спеціальністю “Бухгалтерський облік”, а через п’ять років здобув вищу освіту в Київському державному інституті (нині КНУ ім. Т. Г. Шевченка) за спеціальністю”Політекономія”.
Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Мішурою, з якою в 1959 році у них народився син Олександр.
Леонід Макарович також закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС зі ступенем кандидата економічних наук. Після завершення навчання Леонід Кравчук працював викладачем у Чернівецькому фінансовому технікум.Потім став консультантом-методистом будинку політпросвіти, лектором, помічником секретаря, завідувачем відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
У 1989 році Леонід Кравчук отримав посаду завідувача ідеологічним відділом і секретаря ЦК КПУ. Через рік був призначений другим секретарем ЦК КПУ, а також обраний депутатом Верховної Ради Української РСР XII скликання.
До 1991 року обіймав посаду голови Верховної Ради УРСР, але після путчу вийшов зі складу КПРС.