Його не стало сьогодні, 18 грудня.
"Сьогодні вночі Остапа Юрійовича не стало. Світла пам'ять!" — написали на його сторінці у соцмережі.
Остап Кіндрачук народився у 1937 році в селі Котиківка Івано-Франківської області. Дитинство провів у Карпатах. Поїхав до Казахстану "піднімати цілину", працював на тракторі. Після того як трактор зламався в степу, обморозив та ледь не втратив рукуї. Після цього виїхав до Ялти на лікування і залишився там жити.
Працював моряком у місцевому порту, згодом вступив до Батумського морехідного училища на штурманське відділення. Став капітаном. У море Остап Кіндрачук ходив 35 років.
У 1955 р. почав грати на бандурі. Наприкінці 1980-х створив товариство української мови імені Амвросія Метлинського, яке згодом стало "Просвітою".
До 1985 року Остап Кіндачук був солістом Кримської народної капели бандуристів ім.Степана Руданського, працював у ялтинському морському порту, був капітаном "Комети". У 1993 р., втративши роботу, почав грати на вулицях українських міст.
У столиці він з початку 2000-х щодня виконував народні думи, історичні, народні пісні і пісні про сьогодення в переході на станцію метро "Майдан Незалежності".
З окупацією Криму росією українці почали публікувати світлини та відео з Кобзарем, який виконує під гру на бандурі давні козацькі думи на набережній Ялти.
Завдяки Остапу Кіндрачуку в Ялті відкрили музей Лесі Українки. Він сприяв спорудженню пам'ятника і меморіальної дошки на будинку, де вона проживала.
Остап Кіндрачук - збирач книг про козацтво та історію України, дослідник кобзарства. У Польщі бандурист записав два аудіофільми, а також знімався у фільмі "Кобзарські шляхи" і серіалі "Роксолана".
"А співав я під бандуру на ялтинській Набережній і при радянській, і при українській владах, співаю і при теперішній владі, і продовжу співати з єдиною думкою, щоб в Ялті "не вмерла Україна". Моє життя добігає до тієї Червоної Риски, якої рано чи пізно не уникнути нікому. Тож мінятись старому, "поношеному", з "тихим голосом" бандуристу уже пізно", - написав Остап Кіндрачук письменнику Романові Ковалю.
