Польський граф, який став українським священником. Чернець, який умів заробляти гроші і вчив цьому українців. Багатій, який практично все до копійки віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, патріотичне виховання молоді. Патріот, який все життя відстоював українську ідею – і мав конфлікт з ОУН через неприйняття насильницьких методів боротьби за цю ідею. Людина, яка із християнським смиренням приймала усяку владу – і мала сміливість перечити сильним світу цього, закликаючи до покаяння.
З його іменем асоціюється вся Україна, а не лише УГКЦ, й усі українці, незалежно від конфесійної належності. Митрополит був безмежно відданим Богу, Церкві і своєму народу.
Метою життя митрополита була єдність Української Церкви та побудова Української Держави, “наділеної християнською душею”. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, він щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей, а в 1914 р. український університет у Львові.
Майбутній митрополит народився 29 липня 1865 р. в с. Прилбичі (нині – Львівщина) у графській родині. Він був третім сином польського графа Івана (Яна) Шептицького і Софії Фредро – доньки відомого польського письменника Олександра Фредро. При хрещенні отримав ім’я Роман Марія Олександр. Належав до знатного галицького роду Шептицьких.
Першу освіту здобув удома, у с.Прилбичі. Потім навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 р. Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей.
Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. В 1892 р. його було висвячено на священника.
Імператор Франц Йосиф I у 1899 р. номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а в 1900 р. він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді митрополит Андрей Шептицький залишався до кінця свого життя.
Він здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвічених священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. У 1939 році НКВС розстріляло його брата Лева і всю його сім’ю в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах.
Його називають “українським Мойсеєм”. Рятуючи Україну, рятував й інші народи – у тому числі євреїв. Наприкінці літа 1942 року Шептицький організував кампанію порятунку євреїв. 14 серпня 1944 року 2000 єврейських дітей було таємно вивезено до різних монастирів. Рятувати невинні життя митрополиту допомагали монахи-студити під керівництвом ігумена Унівського монастиря Климентія, брата митрополита.
“Я є українцем з діда-прадіда. Церкву нашу і наш обряд полюбив усім серцем, присвятивши для справи Божої усе своє життя. Тому розумію, що не можу бути чужим людям, які віддані серцем і душею цій справі. Від цієї хвилі більше вже до Вас належу, ніж до родини чи кляштору, бо з Вами мене єднає спільний зв’язок, міцніший, ніж з ким-небудь іншим”, – митрополит Андрей Шептицький.
11 березня 2016 р., стало відомо, що у Києві, в рамках закону про декомунізацію, одна з вулиць у Дніпровському районі міста, носитиме назву Митрополита Андрея Шептицького. Згідно з цим, у минулому вулиця Луначарського, відтепер носить назву: вулиця Митрополита Андрея Шептицького. Її локація на лівому березі Дніпра, неподалік від Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ.
Підготовано за відкритими джерелами.