Фільм “Моя мертва подруга Зої” минулого року, про те він якось незаслужено пройшов непоміченим у нас, розповідає телеведуча Тетяна Висоцька:
Меріт, ветеранка армії США, служила в Афганістані і дружила зі співслужбовицею Зої.
Та чому дружила, їхня дружба триває, хоч Зої вже немає. Меріт знаходить у цьому «ненормальному» спілкуванні і дружбу, і підтримку. От тільки решта людей не можуть до неї пробитися.
Меріт зобовʼязана відвідувати групову психотерапію, та для неї це теж повз. Усе врешті трансформується, коли вона потрапляє до будинку свого дідуся-ветерана Вʼєтнаму
Журналістка зазначає, що чорний гумор, яким пропитана стрічка, є зцілюючим у темні часи.
Слово «трансформація» я вжила не даремно. Саме це вдалося показати авторам, як поступово героїня аналізує, усвідомлює, прощає, відпускає, оновлюється.
Каст якісний, психотерапевтичність переконлива, сюжет не нудний, картинка і режисура гарні. Але повторюся – головне, актуальність для нас. Ми маємо багато знати про проживання втрати і можливості відновлення. Тож раджу і чекаю ваших вражень!
