Світлини військові надсилали з різних напрямків оборони, а також зі шпиталів. де лікують бойові травми.
Ідея полягала у тому, щоб воїни поділились своїм найсокровеннішим – оберегами, які тримають біля серця у хвилини бою, страху, болю, молитви, розпачу, радості. І… Як виявилося, для них це було дуже важливо! – розповідає Аріна Кантоністова, ініціаторка проекту.
Зафіксували на фото і ті речі, які зберігають матері, дружини та рідні військовослужбовців, чекаючи синів додому:
Це не просто кулони, які постійно на тілі людей. У цих прикрасах стільки болю… тих, хто через війну втратив сина, брата, тата, тих, хто чекає з полону рідних.
Світлини фотопроекту “Що тримаю біля серця” експонувалися у Вінниці.