Солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександр Гарагуля повернувся додому після понад 18 місяців російського полону.
Військовий, який пішов на фронт добровольцем, розповів Суспільному про пережиті тортури, інформаційну блокаду та те, що допомогло йому не зламатися.
За фахом Олександр — стрілець-зенітник, проте через брак людей на фронті фактично виконував завдання у складі штурмових підрозділів. У серпні, під час запеклого бою поблизу Костянтинівки, його група потрапила під масований обстріл. Олександр дістав поранення і разом із побратимами потрапив у руки ворога.
«Ми були для них ніким»: реалії російського полону
З перших хвилин захоплення українські захисники опинилися в умовах жорстокого поводження. Олександр згадує: полонених тримали із зав’язаними очима та руками, а допити супроводжувалися постійним насильством.
«Нас “приймали” жорстоко: один бив ногами, інший — шокером, ще один — палицею. Одразу сказали, що можуть зробити з нами що завгодно», — ділиться воїни.
Внаслідок катувань чоловік отримав численні переломи та втратив зуби. Окрім фізичного болю, важким випробуванням стала повна інформаційна ізоляція — полонені місяцями не знали, що відбувається в Україні та чи живі їхні рідні.
За словами десантника, триматися допомагали спогади та українські пісні. Одну з них він постійно пошепки співав у камері, щоб зберегти зв’язок із домом. Сьогодні ця ж мелодія стоїть у нього на рингтоні як нагадування про вистояну боротьбу.
Шлях до відновлення
Остаточно повірити у звільнення Олександр зміг лише на кордоні. Першим, кому він зателефонував, була мати.
Зараз боєць перебуває у спеціалізованому центрі реінтеграції. Попереду тривалий процес реабілітації: у Олександра серйозні проблеми із зором, слухом та наслідками травм. Понад усе він мріє про повернення до рідних та поступове відновлення цивільного життя.