Після початку повномасштабної війни міст був кілька років закритий для приватних авто. Нещодавно його відкрили для проїзду, але знову ремонтують.
З питанням функціонування мосту розбиралися Texty.
За словами журналістів, головна причина — конструкція. У 1980-х роках інженери вирішили робити частину мосту на основі тонкої сталевої плити, яку накрили асфальтом.
Постійний ремонт
Під асфальтом лежить тонкий металевий лист, по якому щодня проїжджають тисячі фур вагою 40 тонн і більше. Поступово він гнеться і напружується, руйнуючи дорожнє покриття. Тому навіть після ремонту новий асфальт може потріскатися вже за кілька років.
Крім того, ше одне проблемне місце — стики між балками і плитами. Крізь них вода й сіль, якою посипають взимку дороги, потрапляють всередину конструкції, а дренаж у радянському проєкті був передбачений недостатній. Як наслідок — арматура всередині бетонних конструкцій постійно мокне й іржавіє.
Кошторис ремонтів
У 2010-х на заміну стиків і покриття витратили приблизно 110 мільйонів гривень у нинішніх цінах. З 2022-го вже уклали контрактів майже на 770 мільйонів гривень, із яких оплачено понад 300. І це лише «косметика»: підлатати стики, залити новий асфальт, підшити аварійні балки. Скільки коштуватиме справжній капремонт із посиленням металевої плити, навіть не рахували.
Перспектива Південного мосту
«Міст був чудовим рішенням для 1990-х, але сьогодні він став заручником власної конструкції та дедалі більшого трафіку. Без повної реконструкції з посиленням металевої основи або її заміною на нову бетонну всі ремонти матимуть тимчасовий ефект», – ідеться у матеріалі.
Офіційна оцінка повної реконструкції (відновлення прогонових будов, системний водовідвід) не оприлюднена. Київавтодор прямо каже, що без такого посилення покриття і далі злітатиме кожні 3–5 років. Це означає, що Південний міст буде «вічним пацієнтом», а киянам доведеться постійно терпіти обмеження руху й затори.