На сторінці ГО «Екопарк Осокорки» зазначають, що попри тяжку хворобу, чоловік постійно вболівав за ідею створення парку та віддавав їй останні сили: «Ми ніколи вже не зможемо забути той втомлений і знесилений, але все одно, як завжди, впевнений і рішучий голос, який ми чули на останніх наших зустрічах, яким ти намагався підтримувати високу планку нашої свідомості. І ми хочемо тебе запевнити, що твої зусилля не були марними. Ми не зупиняємося, ми йдемо далі. Тепер ще рішучіше, ніж раніше! Ми знаємо, ти з нами, ти зі своїм улюбленим Києвом. … Саме ти був і залишаєшся нашим натхненником і нашою душею».
Співчуття висловило багато як простих містян, так і публічних людей, зокрема керівник Нацпарку «Голосіївський» Андрій Хрутьба, радник Київського міського голови з питань екології Олексій Гриценко, екскерівник Держекоінспекції Столичного округу Сергій Волков, лідер рок-гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк.
Опублікував допис і екссекретар комітету ВР з питань екологічної політики Остап Єднак: «Безмежний сум та жаль. Максим був одним з натхненників та драйверів боротьби за Екопарк Осокорки. Завжди спокійний, виважений, але цілеспрямований та відданий справі. Максим запам’ятається нам великою людиною, яка боролась за ідею, за майбутнє киян, за чисте довкілля, за правду та справедливість. Задумайтесь, що ви своїми діями чи бездіяльністю залишите нащадкам».
Як повідомила активістка Аннабелла Моріна, смерть настала внаслідок онкозахворювання: «Згорів від раку. Початок та розвиток хвороби співпав з тим часом, коли на ГО «Екопарк Осокорки» з повного благословення міської влади забудовник натравив «інвесторів» квартир, введених в оману вкладників «Аркади».
Максим був нашим близьким другом, партнером по захисту природи, захисту Києва. Дивлячись на нього та всіх з Екопарку, неможливо не бути у захваті. Круті, проєвропейські, талановиті. Вони не просто захищають від забудови заливні луки та озера на Лівому березі, але й створюють нову міську політику, тримають зв’язок з профільними європейськими організаціями, залучають Екопарк, а відтак і Київ з Україною.»
Користувачі зазначають, що саме Максим Стравінський з групою активістів створили Громадську організацію, розробили концепцію Екопарку та змогли привернути увагу міжнародної спільноти до унікальності цієї місцини, добилися включення питання Екопарку Осокорки до Плану дій за програмою ЄБРР «Зелене місто» (Green Cities Action Plan).
Згадують і численні виступи Стравінського з чітким обґрунтуванням позиції активістів-поборників парку на основі містобудівного та природоохоронного законодавства.
Місцеві жителі та активісти також пропонують назвати майбутній парк на Осокорках на честь Максима Стравінського, який до останніх днів займався захистом цієї зеленої оази. А також просять за можливості допомогти його дружині Ользі Паржицькій, адже на боротьбу з хворобою родина витратила майже всі гроші.
«Абсолютно точно без Макса у нас би нічого не вийшло, оті десятки сварок, які він вміло згладжував, дні розпачу чи сумнівів, коли він всіх заряджав, перекури, на яких ми могли написати цілу книгу по філософії. Макс віддав Екопарку всі свої сили, час, досвід, енергію, бізнес і врешті своє здоров’я. Я пропоную зробити Максу посмертний дарунок і увіковічити його ім’я у назві Екопарку: «Екопарк Осокорки ім. Максима Стравінського». Він більше будь-кого заслуговує на це!» – написав активіст Максим Даніловський.
«Для киян – це непоправна втрата, величину якої ми не скоро усвідомимо, як і масштаб особистості Максима, супроти якого нинішні очільники міста виглядають гномами» – констатує Світлана Вовк.
«Екопарку Осокорки Максима Стравінського бути. Тому що це тепер не просто питання збереження Києва. Тепер це справа честі» – резюмує Ніна Миронюк.
Редакція «Великого Києва» висловлює співчуття рідним та близьким Максима Стравінського.