Як ідеться, хірург Вячеслав Преподобний із Ворзеля Київської області, виявився єдиним лікарем-хірургом, який залишився у селищі. Одного дня Вячеслав вийшов після чергового обстрілу з дому і наступні тижні оперував важкопоранених, яких привозили до пологового будинку.
Зранку 24 лютого він з дружиною виїхав із селища на роботу в Київ, але через вибухи та обстріли вони були змушені повернутись. У перші дні він та дружина Наталя під час обстрілів ховались у підвалі або у шафі. 3 березня у Ворзелі почались вуличні бої, спочатку зник зв’язок, потім вода, світло і газ.
Пологове відділення було заповнене породіллями, у відділенні гінекології розміщували пацієнтів з вогнепальними чи осколковими пораненнями. Таких за період окупації поступило вісім. Усі цивільні. Очікували і військових, але їх не було — ні з тієї, ні з іншої сторони. Лікар розповідає, що і персонал лікарні, і пацієнти пережили окупацію “достойно”. Каже, ніхто не панікував, кожен розумів свою роль, що, коли і як має робити.
“Перше, з чим ми стикнулись, — дефіцит кисню. Треба наркоз давати, а у нас кисню немає. У нас же поряд пологовий зал, там часто операції, кесарів розтин, постійно кисень потрібен. Ми дуже боялись, що не вистачить. Натомість з розчинами та медикаментами проблем не було. З цим дуже сильно допомагала місцева Тероборона. Як і з їжею й з водою”, – розповів Вячеслав.
Лікар також додав, що ще поки був сніг, його збирали лопатами у великі лікарняні каструлі і топили на воду, або збирали дощову. Будинок маляти не одразу евакуювали, так лікарня їм віддала все дитяче харчування, яке доставляла Тероборона.
“Персонал жив у будівлі пологового. Медсестри робили перев’язки, спостерігали за динамікою, заповнювали листки лікування. Допомогти, перев’язати, поставити катетер – життя звичайного стаціонару. Тільки усі пацієнти з кульовими пораненнями. Обстріли були постійні — і авіація працювала, і артилерія. Ми намагались не дивитись у вікна. На жаль, ні підвалу, ні бомбосховища на території лікарні немає. Тому під час обстрілів усі вибігали в коридор і падали на підлогу. Вночі, хто більш сміливий — спав у палаті, всі інші — у коридорі”, – розповів лікар.
До слова, українські біженці отримають право на роботу в Ізраїлі.