Петиція була опублікована Мамоновою Єлизаветою на сайті Кабміну 17 серпня 2022 року.
В документі йдеться, що відповідати за унікальну кінематографічну спадщину України Держкіно доручає де-факто “сплячій” установі (“Науковий центр кінематографії України”), що з моменту свого заснування за часів Януковича в 2011 році не здійснювала жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій, сайту тощо.
Вона запевняє, що реорганізація або ж передача колекції національного кіноархіву до «фейкової установи» – це фактична ліквідація центру. А це, в свою чергу, «величезний удар по культурній спадщині і по міжнародному іміджу української влади, особливо під час війни, коли Україна у крові виборює власну ідентичність».
«Цей удар має всі ознаки зазіхання на національну пам’ять і може вважатися підривом державності і зрадою національних інтересів», – каже автор петиції.
Тепер петицію має розглянути Кабінет Міністрів України.
Як писав “ВК“, Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко-Центру. У самому Довженко-Центрі 17 серпня заявили, що це рішення де-факто означає ліквідацію національного кіноархіву, який з 1994 року послідовно займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно.
Згодом у Мінкультури відреагували на рішення Держкіно, виступивши проти “ліквідації кіноспадщини”. Культурні інституції виступили категорично проти “реорганізації” Довженко-Центру. Депутати “ЄС” звернулися до Кабміну через реорганізацію Довженко-Центру.