Про це розповіли у Музеї Івана Гончара.
Команда музею повернулась з першої за час війни тривалої фольклорно-етнографічної експедиції, обстеживши 7 сіл Золотоніського району, записали гурт с. Богданівка Бориспільського району.
“Ми були безмежно щасливі, що нам вдалося вмовити співати жінок, які не збирались вже три роки поспіль. До сліз пишаємося нашими сильними людьми, які на час війни і болю, як у таємних скринях-укриттях заховали і зберігають українську пісню, українську душу. В експедиції вдалося їх злегка відчинити та відчути, яка живодайна і безсмертна сила з них ллється. Сила традиції”, – говорять музейники.
Цього разу більше ніж раніше, люди розповідали про час радянських заборон співати колядки, ходити до церкви на Великдень та навіть поминати рідних на могилах. У всіх відвіданих селах зафіксували добре збережений у пам’яті людей обряд весілля, пісні до багатьох його етапів, а також складні музичні форми журних весільних пісень. Унікальним є те, що у деяких місцях, наприклад у селі Демки, весілля святкували за традицією ще у 90-х роках.
Окрім того, вдалось зафіксувати давні зимові та весняні обрядові пісні, а також унікальні оповіді щодо святкування Купала. Завдяки експедиційним пошукам та дарувальникам фондова збірка музею поповнилась новими експонатами, серед яких сорочки, рушники, керсетки, юпки, давні світлини.
За словами етнографів, загалом стан традиції у цій частині Наддніпрянського Лівобережжя є досить добрий, але руйнується доволі стрімко. Відходить старше покоління, а особливо якщо йдеться про лідерок співочого гурту, – традиція зникає.
Вже найближчим часом музейники обіцяєють запросити співачок із сіл Золотоніського району до музею з концертом.