Молодий депутат від «Батьківщини», п’ять років тому вперше був обраний до Верховної Ради. Дуже швидко лідер «Батьківщини Молодої» Іван Крулько перетворився на одного з основних спікерів фракції «Батьківщина» у парламенті, а згодом став заступником Юлії Тимошенко у партії. Про результати президентських виборів, очікування від парламентських, українські суди та міжнародне становище України він розказав нам у «Великому інтерв’ю».
Потрібні вже не обіцянки, а конкретні дії
– Попереду парламентські вибори, але спочатку хочу закінчити тему президентських. Чи був результат очікуваним для вашої команди?
– Насправді, в українській політиці дуже мало професійних команд, як «Батьківщина» і з такими лідерами-державниками, як Юлія Тимошенко. Та, на жаль, очікування чогось нового та постійна «накачка» людей через ЗМІ та з усіх можливих трибун зробили свою справу. Люди обрали нового президента Володимира Зеленського без будь-якого розуміння, яким він себе покаже на найвищій посаді в державі…
«Батьківщина» поважає і приймає вибір людей. Ми розуміємо, що команді президента, яка тільки формується і є ще дуже не досвідченою, яка не має реальної стратегії – потрібна буде допомога. Бо люди і країна чекають реальних змін, а не обіцянок.
Саме тому партія «Батьківщина» виступила з програмою 100 днів, яку ми будемо реалізовувати вже після парламентських виборів. Ця програма – покроковий план дій щодо того, як вирішити проблему тарифів, захистити українську землю від скупки іноземцями, ефективно боротись із корупцією, проводити деофшоризацію і забезпечити, аби кошти з офшорів працювали на українську економіку, а олігархи почали платити податки в український бюджет, як впроваджувати справжню медичну реформу…
Питання з президентськими виборами – перегорнута сторінка. З цієї історії потрібно зробити правильні висновки і рухатися далі, бо в країни зараз унікальний шанс – реалізувати зміни, яких чекають люди.
Український народ уже обрав Президента, парламентські вибори – це вибори Прем’єр-Міністра. І ось тут потрібно підійти до свого вибору надзвичайно зважено, бо йдеться про економіку, соціальну політику, тарифи на газ і тепло. Нам потрібен досвідчений і професійний Прем’єр і, на щастя, «Батьківщина» таку кандидатуру має, а люди добре пам’ятають, що найкращим главою уряду була Юлія Тимошенко.
– Я знаю, що Юлія Володимирівна неодноразово висловлювала підтримку пану Зеленському. А він її приймає?
– Ми знаємо публічну позицію, яку озвучив перший помічник президента – пан Шефір. Він висловив очікування, що у новому парламенті коаліція «Слуги народу» і «Батьківщини» була б найбільш оптимальним варіантом.
Для нас не настільки важлива сама коаліція і посади, скільки те, на яких принципах та цінностях це об’єднання буде сформоване. Ми готові поділитися Новим курсом України, який розробили найкращі фахівці, і який презентувала Юлія Тимошенко, щоб він став «дорожньою картою» швидких змін для країни. І сподіваємося, що в новому парламенті буде сформована Коаліція Дій.
– Ви почали говорити про коаліцію. Сивоха, Притула, Бобул – усі йдуть у політику. Чи готові до коаліції із ними і чи не перетвориться парламент на якесь «Світське життя»?
– Я вважаю, що ми повинні, по-перше, працювати з тими, кого обере народ. Безумовно, очікуємо відповідального вибору. Із власного досвіду можу сказати, що робота політиком вимагає освіти, знань і досвіду.
У 2002 році, прийшовши помічником народного депутата до парламенту, я відчув на собі, скільки часу, зусиль і праці ця робота вимагає.
Якщо приходить нова людина, яка, вибачте, все своє життя займалася іншими справами, а тут, раптом, їй потрібно приймати рішення, які впливають на життя всієї країни… я вважаю, що новачки одразу не зможуть такі рішення ухвалювати самостійно.
Недостатньо, аби прийшли нові люди. Важливо, що за цими людьми. І якщо буде сплав досвіду, професіоналізму і свіжої крові – він може дати позитивний результат для України.
– Як вважаєте, що сталося б, як би Конституційний суд визнав таким, що не відповідає Конституції Указ Президента про розпуск парламенту?
– Конституційний Суд розглядав конституційне подання групи народних депутатів, які не хотіли виборів. Вони бажали ще кілька місяців протягнути, щоб Верховна Рада працювала до осені.
Позиція «Батьківщини» полягала в тому, що такі вибори мають відбутися якнайшвидше, що Указ відповідає Конституції і вимозі людей. І ми з першого дня були готові почати виборчу кампанію.
На щастя, суд не кинув країну у ще більший правовий і політичний хаос, коли ЦВК не знала б, що їм робити – продовжувати виборчий процес чи зупиняти. А тому те, що вибори відбудуться 21 липня – це логічно і справедливо. Добре і те, що у нас буде новий парламент, а цей, який не має довіри людей, відійде в історію.
– Стара влада йде, приходить нова. Але багато хто зі старої балотується до парламенту. А що буде, якщо частина тих депутатів повернеться «під купол»?
– Ну, ми не можемо зараз спрогнозувати вибір людей. Якщо ми говоримо про списки, то надіюсь, що люди будуть голосувати за ті політсили, які за останні 5 років, не були замішані в корупційних оборудках та не зрадили своїм принципам. З іншого боку – це мають бути ті політичні сили, яким в парламенті не потрібен час на розкачку.
По мажоритарці трохи інша специфіка. Дійсно, багато з тих представників влади, які впродовж цих 5 років намагалися збагатитися, під гаслами демократії займалися корупційними діяннями – повинні назавжди піти з політики. І я сподіваюся, що люди не будуть за них голосувати.
Ми бачимо технології, зараз у бюлетенях будуть двійники, як наприклад, на президентських виборах був Юрій Тимошенко, який видавав себе за Юлію Тимошенко. Відтягнув на себе не багато, не мало – 0,6%, або понад 150 тис. голосів. Така ж технологія запущена і на виборах до Верховної Ради. Важливо аби люди розуміли, що від їхнього вибору залежить дуже багато.
– Стосовно результатів соцопитувань. Різні соціологічні організації озвучують абсолютно різні, часто протилежні рейтинги. Це схоже більше на маніпуляцію, аніж на демонстрацію суспільних настроїв. Кому довіряти і як не бути обманутим?
– Соціологія – одна із виборчих технологій. З одного боку, вона дає розуміння спільного росту учасниками виборів, суспільних настроїв, а з іншого, компанії-одноденки вводять людей в оману і приписуюь партіям те, чого немає.
Тому треба довіряти перевіреним соціологічним організаціям, а не компаніям-одноденкам. Наприклад, серед перевірених і авторитетних компаній є «Фонд Демократичних ініціатив» ім. Ілька Кучеріва, який разом з Центром Разумкова проводить опитування, «Київський міжнародний інститут соціології», група «Рейтинг».
До речі, згідно останніх опитувань Фонду Демініціатив і Центру Разумкова, у «Батьківщини» зараз 10,2% підтримки. Це третє місце. Друге – у ОП «За життя», перше – у «Слуги народу».
Ми бачимо динаміку в опитуваннях, і, що до наступного парламенту заходить 4 або 5 політсил. У нас мудрий народ і, коли він обирає, то завжди думає, щоб не допустити абсолютної більшості однієї партії, бо це шлях до диктатури.
Росія ніколи і ні перед чим не зупиниться
– Ситуація в ПАРЄ. Як вважаєте, чому Росії вирішили повернути право голосу? Можливо це помилки зовнішньої політики чинного Президента чи колишнього, чи все ж зрада європейців?
– Давайте пам’ятати, що Росія – достатньо агресивний гравець на міжнародній арені. Вона шантажувала ПАРЄ тим, що не платила членські внески.
Думаю, на рішення ПАРЄ, у тому числі вплинуло чимало невирішених внутрішніх питань України. На жаль, коли наші європейські партнери дивилися, що в країні за ці п’ять років ситуація з корупцією не змінилась, що не стало легше вести бізнес, у тому числі, іноземним інвесторам… Що Україна опинилась у страшній демографічній кризі, коли щороку з країни за кордон виїжджає мільйон українців… А скандали з «Укроборонпромом» і корупцією на армії? А не розслідувані вибухи військових складів? А безкарність тих, хто чинив злочини на Майдані? Хіба це все могло пройти повз їх увагу? Це працювало проти авторитету України.
Ще один урок подій, які стосуються ПАРЄ – це ситуація між поки діючим міністром закордонних справ Клімкіним і вже новим Президентом Зеленським. Вона вчить нас, що ми сильні тоді, коли ми говоримо одним голосом. Ми ж подаємо світу сигнали про те, що в Україні немає єдності, що тут повний раздрай. І в цій ситуації хаосу, хто у виграші? Росія, яка каже: «Подивіться на Україну! Як з ними можна мати справу?»
– А як Ви поясните такий парадокс: ЄС нещодавно продовжив санкції проти Росії ще на півроку, а на цьому засіданні Франція та Німеччина проголосували «ЗА» Росію. Як так, взагалі, може бути?
– Дійсно, лідерами цих країн було ухвалено політичне рішення і воно було імплементоване у рішенні ПАРЄ. Європейські депутати думають, що якщо Росія буде присутня в ПАРЄ, вони зможуть на неї впливати.
Але є принципи і цінності ПАРЄ. Зокрема, один із них полягає у тому, що жодна країна в Раді Європи не буде зазіхати на чужі території. Не буде розпочинати агресивні дії, у тому числі військові, проти країн-сусідів. Росія ці принципи порушила.
І коли ПАРЄ відходить від своїх основоположних принципів, це означає, що Рада Європи «стимулює» Росію до того, що їй все буде сходити з рук і далі.
Україні ж потрібно займати дуже активну зовнішню позицію. Потрібно повертати наших друзів та підтримку України, нагадувати їм про європейські цінності.
– Міністерство закордонних справ відкликало назад до України посла Дмитра Кулебу. А Дмитро Разумков, радник Президента, вважає, що цього робити категорично не можна. Як вважаєте, як у цій ситуації потрібно діяти Україні?
– Для початку призначити міністром закордонних справ кандидатуру, яку подав Президент Зеленський, пана Пристайка. «Батьківщина» буде голосувати за його призначення і за звільнення Клімкіна. В той же час, Президентом не подано кандидатур на посади Міноборони, голови Нацбанку, Генпрокурора – і це гальмує процес змін.
Щодо послів, це вже прерогатива нового міністра закордонних справ, який буде вносити відповідні пропозиції президенту. Найголовніше, аби в Страсбурзі – в представництві Ради Європи, Президент Зеленський і новий міністр закордонних справ призначили людей, які добре розуміються на дипломатичній службі і які мають відповідний досвід.
– Ситуація у Грузії. Чи країна-окупант очікувала такої реакції людей, як вважаєте?
– Ми побачили, що грузинський народ – це дуже волелюбний народ. І навіть один виступ у кріслі спікера Грузинського парламенту представника Держдуми РФ викликав такі протести у Грузії, що спікер парламенту подав у відставку. Протести ведуть до того, що в Грузії можуть відбутися навіть позачергові вибори. І це свідчить, що Грузія стала, не просто демократичною країною, а країною, де народ має слово.
– Але Росія намагатиметься маніпулювати грошима, тиснути економічно?
– Росія – це країна, яка веде цілий спектр воїн з усіма своїми сусідами. Зараз Росія забороняє поїздки своїх туристів до тих країн, з якими у них напружені стосунки. Це авторитарна країна, якій байдужі інтереси своїх людей. Де люди живуть в страху. Зовсім інша ситуація в Україні і Грузії.
Тому, безумовно, що такий акт у Грузії призведе до того, що Росія намагатиметься економічно послабити Грузію. Так само, як вона намагається послабити Україну.
Коли Росія створила реальну війну в Придністров’ї і створила цю фейкову, ніким не визнану країну. Коли Росія створила конфлікт у Нагорному Карабаху між Вірменією і Азербайджаном. Коли почала захоплювати території Грузії, і фактично окупувала Абхазію і Південну Осетію – це все були ознаки того, що Росія ні перед чим ніколи не зупиниться. Далі – Росія розпочала війну в Україні і окупувала Крим та частину Донбасу. Якщо країни ЄС усвідомлять цю просту істину щодо агресивної Росії, то є шанс, що весь Європейський континент не буде знову ввергнутий у ситуацію війни і протистояння.
– А скільки Європі ще потрібно буде отаких ось випадків, щоб вони подивилися і, дійсно зрозуміли, як себе поводить Росія?
– На жаль, ми бачимо ситуацію, коли дуже швидко там забувають всі ті загрози, що надходять з Кремля. Але це залежить у великій мірі не тільки від них, а й від нас. Ми знаходимось у надзвичайно складній геополітичній ситуації. Ми є бідною країною і корупція цю бідність лише посилює. Тому для України, як і для Грузії, і для інших наших сусідів надзвичайно важливо демонструвати високі стандарти всередині країни. Якщо ми будемо їх демонструвати, Європейські країни будуть нас підтримувати.
Деяким суддям здається, що почався реванш
– Останнім часом наші суди винесли декілька цікавих і незрозумілих рішень. Одне з них – це повернення київським вулицям «радянських» назв. Як Ви ставитесь до цієї ситуації?
– Ми хочемо, щоб не суди, а громади вирішували, як мають називатися вулиці, сквери, парки, площі та міста. Тому я вважаю, що таких проспектів, як Московських, немає в Києві більшати. Але слово має своє сказати Київрада і показати, що все-таки патріоти там не перевелися. А щодо сумнівних рішень суддів, то складається враження, що деяким суддям зараз здається, що почався реванш і вони бажають бути першими у черзі, які цей реванш готові реалізовувати в життя.
– Ще одним з таких, трохи дивних, рішень, став дозвіл Міхеілу Саакашвілі з його партією балотуватися на цих виборах. Чому, взагалі, вони прийняли таке рішення?
– Я вважаю, що треба давати можливість всім піти на вибори, хто цього хоче і хто подав належно оформлені документи, у тому числі і пану Саакашвілі. І власне, результати виборів й покажуть справжню довіру до тих, кому деколи здається, що їх підтримує вся країна.
– Трохи підсумовуючи сказане, як особисто Ви можете оцінити перший місяць роботи пана Зеленського на посаді Президента?
– Я оцінюю перший місяць на посаді Президента, як певну розкачку, як намагання займатися багатьма зовнішніми чи «фасадними» речами. Я очікую від пана Зеленського більш активних дій в тому, аби реалізовувати ті обіцянки, з якими він йшов. Хочу побажати йому успіху.
Я вважаю, що йому треба буде долучати до своєї роботи, дійсно, досвідчених і порядних людей. Він має чітко сказати людям, куди він веде країну. Йому потрібно буде дати чіткі відповіді на питання, які стосуються життя людей, майбутнього українських чорноземів, тощо. І чим швидше буде визначеність у цих питаннях, тим, мені здається, легше стане українцям і вони зрозуміють, чи правильний вибір зробили.
– Останні місяці в Україні були дуже політично запеклими. На Вашу думку, які з них стали визначальними для країни?
– Цей рік став роком виборів для України. Виборів Президента і парламенту. Не виключаю, що у цьому році відбудуться ще й місцеві вибори. Це мій прогноз. Це рік політичної турбулентності. Цей рік запам’ятається нам, як рік надій і сподівань, але хочеться, аби він не став роком втрачених надій. Аби ті сподівання, які люди покладають на зміни, принесли для України і людей позитив.