Як зазначають у Території А, 21 вересня – день пам’яті Катерини Лозовенко – улюбленої ведучої телепрограм “На добраніч, діти” і “Катрусин кінозал” (1946-2017).
Вона народилася в Києві. З дитинства мріяла працювати на телебаченні. У 1970 році після закінчення акторського факультету Кивського інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого прийшла працювати режисером у дитячу редакцію Українського телебачення. У той час в ефір виходила легендарна передача “На добраніч, діти”, ведучими якої були культовий Дід Панас, Надія Батурина, Наталя Лотоцька.
Вперше на екрані тьотя Катя з помічницею — лялькою Катрусею — з’явилися в телепередачі «На добраніч, діти» в 1972 році. Програма настільки припала до душі дітям, що телевізійники вирішили зробити їм окрему передачу. Так з’явився «”Катрусин кінозал”, який проіснував 15 років (Режисер телепрограми Ірина Дніпренко). Голосом Катрусі з червня 1972 по 1984 говорила Тетяна Луканіна (Трофімова) та з 1984 по 1988 — акторка Театру ляльок Олена Клименко (Заслужена артистка УРСР), яка сиділа поруч за столом з Катериною Лозовенко.
Передача мала величезний успіх, про що красномовно свідчили мішки листів, які надсилали до редакції діти зі всієї України, вказуючи на конвертах: “Київ. Тьоті Каті та Катрусі”. Крім листів, юні телеглядачі надсилали малюнки, іграшки та одяг для Катрусі. “Жила” Катруся в редакційній кімнаті. У ляльки навіть була спеціальна вішалка та ящик з одягом.
Після кожного випуску в редакцію мішками надходили листи від дітей, посилки з одягом для Катрусі. На конвертах писали: “Київ, тьоті Каті і Катрусі”. І листи знаходили свого адресата.
Після зміни керівництва “Катрусин кінозал” повільно почали витіснятися “Мультфiльмом на замовлення”. В інтерв’ю Катерина Лозовенко розповіла: “Все робилося для того, щоб я пішла з редакції. Це сталося майже одночасно зі зникненням програми “На добранiч, дiти” з Дідом Панасом».
Архівних записів “Катрусиного кінозалу” не залишилося. Пів року Катерина Лозовенко була без роботи. Телезірка і улюблена ведуча українських дітей приходила у редакцію, але їй не давали виходити в ефір. Приходили оберемки листів з вимогою повернути “Катрусин кінозал”. Але вони залишалися без відповіді. Катерині навіть не дали попрощатися з дітьми в ефірі.
“Катруся… Вона мені принесла стільки творчої радості, що я дякую Богу за це. А погане вже відійшло, забулося. Я не тримаю ні на кого образ. Адже в моєму житті цього просто могло і не статися. Таке щастя у мене тривало цілих п’ятнадцять років.”, – згадувала Катерина Лозовенко в одному з інтерв’ю.
Памʼятаємо…