У листопаді 2024 року Влад Стоцький розповів, як 68 днів тримав бойові позиції в оточенні. Це відбувалося влітку на Донеччині, коли він опинився спершу на позиції «Адольф», а потім на позиції «Пінчер».
У певний момент на позиції «Адольф» він з побратимом залишився удвох. Підкріплення до них приходило по одному — по двоє.
«Ми „Адольф“ тримали 37 днів — то за цей час склад бійців разів 8 змінювався. Нацгвардійці були, хлопці з 54 бригади ЗСУ. Один за одним, один за одним. А я усі 37 днів там», — пригадував військовий.
Після того, як Влад залишився один на «Адольфі», йому дали команду відступити на «Пінчер». Там українські бійці тримали оборону вчотирьох. За словами військового, найбільше бракувало води.
«Бог, беззаперечно, є. Я на позиціях його чув — і він мене чув. Я ставав навколішки і просив у нього: будь ласка, будь ласка, зроби так, щоб сьогодні прийшла вода чи павербанки. Я просив і торкався ось цього браслета, що мені капелан подарував. І щоразу, коли я просив Бога, дрон [з водою] прилітав», — розповідав Стоцький.
Влад у мирному житті вчився у Житомирському медичному інституті на стоматолога, але у 20 років підписав контракт із Нацгвардією України. Невдовзі командир запропонував йому вивчитися на офіцера. Повномасштабне вторгнення застало Влада курсантом академії Нацгвардії в Харкові. Уже на третій день він з товаришами зайняв позицію.
До слова, звання Героя України присвоєно парамедикині Ірині «Чеці» Цибух.