“Одного дня в Бахмуті ми прийняли 254 людини на 30 одиниць медичного персоналу”, – медик-доброволець

Автор: Любава Лисичкіна
19:39 13.04.2023

Мова про двох дівчат, які зустрілися на Донбасі й ось уже кілька місяців у мають спільну місію, спільний досвід і спільний реанімобіль. Мар’яна — лікарка-анестезіолог із Кривого Рогу. Оксана — працювала в аптеці у Львові.

“Одного дня в Бахмуті ми прийняли 254 людини на 30 одиниць медичного персоналу”, – медик-доброволець

“Дзеркало тижня” розповідає про медиків-добровольців в ПДМШ, життя яких складається з ротацій на війну.  

Мар’яну Бондаренко в колективі медиків дівчину називають “Булкою”, а Оксану Данило тут усі знають як “Сойку”.

“Я лікар, а Оксана — моя права рука. В нас у машині апарат ШВЛ, монітор стеження за пацієнтом, який вимірює тиск, пульс. У нас повністю обладнаний реанімобіль. Наше завдання — довезти пораненого живим у будь-який спосіб”, — пояснює “Булка”. 

В лікарні дівчині траплялися відрізані ноги, кровотечіі вона давно була готова до крові і м’яса, розтрощених кісток. Так, відчуття відповідальності є, але коли медики забирають хворого зі стабпункту, думають про інше. Як говорить Мар’яна, думка про те, що “якщо я його не заберу, він точно помре”. Якщо поранений украй “тяжкий”, медик, буває, каже: не знаю, чи довезу. А у відповідь чує: залишиш тут — умре точно.

“Ми маємо розуміти, що коли переходимо в наступ, то буде дуже багато крові. Ми будемо захлинатися в крові, — різко каже “Булка”. — Одного дня в Бахмуті ми прийняли 254 людини на 30 одиниць медичного персоналу. “Капали” на вулиці, не було місця у приміщенні. Військові сиділи на лавці і тримали свою крапельницю. Машини не встигали вивозити поранених… А коли пройшов дощ, ми вийшли на вулицю, а калюжі червоні. Земля просто була просякнута кров’ю. Я довго стояла й дивилася на це. Тоді до мене дійшло, що кров засохла, а вода її розмочила. Хочеться вберегти кожного. Але часом буває неможливо…”, – гворить дівчина.

За словами доброволиці з позивним “Сойка”, війна розділить суспільство на дві половини. Вона впевнена, що в неї відсіється більша частина друзів, а також впевнена в тому, що їй не треба, щоб дякували.  

” У майбутньому суспільному конфлікті працювати треба буде всім: і військовим, і мирним. Коли людина на вулиці каже тобі щось образливе, ти ж не будеш їй морду бити. Потрібна буде психологічна реабілітація. На щастя, ми йдемо в Європу, і люди розуміють її потребу. Цивільному населенню доведеться тримати себе в руках. Але працювати мають усі”, – додає Оксана.

 До слова, Генштаб оприлюднив оновлені дані щодо втрат Росії у війні.

Великий Київ у Google News

підписатися