Як зазначається, чоловіки різними шляхами прйшли у військо, проте наразі є друзями.
Олександр, який обрав собі позивний «Пасічник», розповідає, що після початку війни їхав із сім’єю на Західну Україну практично навмання: «Коли все почалось, я прийняв рішення вивезти родину на захід. Я просто виїхав в цьому напрямку і зупинився в Дрогобичі. Там нас зустріли, надали нам приміщення як тимчасово переміщеним особам. Одразу добровільно пішов у військкомат і так опинився в Силах тероборони».
Одесит з вдячністю згадує гостинність дрогобиччан та зізнається, що сумує за рідними. Каже, що планує повернутись до сім’ї та знову зайнятись улюбленою справою – бджільництвом.
«Кажуть, що горе об’єднує. В мене на західній Україні, в Дрогобичі не було ані добрих знайомих, ані родичів. Місцеві люди, сім’ї моїх побратимів допомогли нам з помешканням. Я близько п’яти років займаюсь бджільництвом. Мій наставник, пасічник з великим досвідом, у якого я приймав бджоли, зараз їх доглядає. Ось уже хлопцям передали свіженького меду з Одеської області, хлопцям сподобалось. Смакували його на передовій», – говорить чоловік.
Сергій із позивним «Буча» до війни мешкав під Києвом. Одразу вивіз сім’ю на західну Україну, став на військовий облік. І також каже, що відчуває себе своїм серед побратимів: «Жодного разу ані там ані тут я не відчував себе чужим, не було ніякого дискомфорту із цим пов’язаного. Тут шалена підтримка. Ми всі тут боремось за одну справу – за перемогу України».
Захисник вмить стає серйозним, розповідаючи про свої почуття, коли почув про звірства окупантів, які ті чинили в Бучі: «Сприймав це все дуже важко. Взагалі, як і будь-яка нормальній людині, на це просто було неможливо дивитись. Саме тому ми на сході зараз і воюємо – щоб такі речі більше ніколи не повторювались!».
Відомо, на Київщині заблокували ботоферму, яка налічувала понад 5 тисяч фейкових Facebook акаунтів.