Студенти вишу отримали звістку зі ЗМІ, що хоч вони і вступали до університету, який мав статус національного, за ініціативи державної влади вони отримають диплом нижчого за статусом навчального закладу – державного університету. Бо НАУ реорганізують у Державний університет “Київський авіаційний інститут”.
«Яким чином ви плануєте виконати умови договорів, укладених з НАУ на навчання у національному закладі. А наразі очікується рішення Кабміну щодо розпаду його на державний інститут і ще щось такого ж рівня? Готові до судових позовів, адже вступаючи до НАУ, я чекаю диплом саме НАУ, а не чогось іншого?», – каже студентка Тетяна Кузілова.
Національний авіаційний університет є вишем, куди вступають абітурієнтами з найвищими балами ЗНО, а отримані професії є престижними. Зокрема, випускники комп’ютерних наук та технологій працюють у найбільших міжнародних організаціях. Багато майбутніх інженерів ще на старших курсах мають домовленості закордоном про продовження співпраці з компаніями, для яких виконують замовлення, перебуваючи в університеті.
Аби вступити на більшість спеціальностей, необхідно мати 180 з 200 балів ЗНО і вище. Подібний конкурс в інших вишах країни спостерігають на медичні спеціальності, міжнародну економіку та журналістику.
Статус національного університету НАУ отримав у 2000 році. А Київським авіаційним інститутом заклад був з 1933 року до 1947 року – після того, як Постановою Ради Народних Комісарів СРСР на базі авіаційного факультету Київського машинобудівного інституту вирішили створити окремий інститут.
Серед підстав надання вищому навчальному закладу статусу національного є наявність кількість вчених та визнання міжнародної спільноти.
За офіційними даними НАУ, нині в університеті працюють більше 100 вчених та дослідників з найвищими державними відзнаками:
1 член-кореспондент НАН України, 23 академіки державних галузевих академій наук України, 4 академіки та 26 член-кореспондентів Академії наук вищої школи України, 17 заслужених діячів науки і техніки України, 15 заслужених працівників освіти України, 3 заслужених юриста України, 2 заслужених працівники промисловості України, 1 заслужений економіст, 4 заслужених працівники транспорту, 1 заслужений винахідник, 1 заслужений машинобудівник, 1 заслужений метролог, 2 заслужених працівника культури, 1 заслужений працівник соціальної сфери, 1 заслужений працівник сільського господарства, 1 народний архітектор.
Однак тепер причиною позбавлення Національного авіаційного університету статусу називають незадоволення урядовців діяльністю ректора закладу – Максима Луцького.
Луцького було призначено на посаду ректора за результатами виборів у лютому 2021 року, Це коли навчальному закладу виповнилось 88 років, а також коли виш 21 рік пропрацював в статусі національного університету. Тепер причина позбавлення статусу національного університету – бо ректор, який пропрацював аж 2 роки(!!!) роздавав наліво і направо землі університету, під час війни заклад не виготовив жодного безпілотника, на Луцького скаржилися студенти, а також було помічено порушення закону, що вимагає обов’язкове викладання українською мовою.
Таким чином, через діяльність ректора увесь склад науковців та студентів, а зрештою, і навчальний заклад, який готує військових льотчиків, операторів безпілотних апаратів, спеціалістів з обслуговування авіаційної техніки, дизайнерів аеропортів та інших військових спеціальностей мусять постраждати.
Варто нагадати, що виш у статусі національного має можливість реалізовувати програми співпраці з закордонними вишами, завдяки яким студенти, навчаючись в Україні, мають змогу отримувати досвід та стажування закордоном, а також дипломи держави України та інших держав одночасно.
Діючого ректора Максима Луцького не можна назвати ні засновником, ні ідеологом або форматором університету. Бо вчився він у КПІ, окрім кількох років в авіаційному виші працював і в міністерстві освіти, і у Верховній раді, і головою Солом’янської РДА в Києві. У вишах був і в МАУП, і в Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Відтак, вкрай дивно, чого від постаті Луцького, котрий 2 роки попрацював ректором, мусить залежати доля науковців та студентів. І чи не логічніше усунути з посади ректора та колишнього регіонала, і навпаки – допомогти національному університету розвиватися?
Дивним у процесі «реорганізації» з подачі віцепрем’єр-міністра Михайла Федорова (випускника факультету соціології Запорізького національного університету) виглядає розділення НАУ на 2 складові: Державний університет “Київський авіаційний інститут» та Українську державну льотну академію в місті Кропивницькому.
Бо сьогодні НАУ має 11 факультетів, серед яких аерокосмічний, аеронавігації, наземних споруд та аеродромів, кібербезпеки та міжнародних відносин. Академія у Кропивницькому має 2 факультети – один льотної експлуатації та другий менеджменту.
Українська державна льотна академія стала частиною Національного університету у 2011 році – за рішенням Вченої ради НАУ. До того це був навчальний заклад з власною історією в місті Кіровограді (тепер Кропивницький) – Державна льотна академія України.
Тобто, льотна академія у Кропивницькому є лише невеликою складовою національного університету. Тому не можна ставити на одні ваги розподіл НАУ на державний університет у Києві та академію в Кропивницькому. Навчання на кожній спеціальності є важливим як для обороноздатності країни, так і для розвитку галузі, однак виші все ж мають різну історію, масштаби та досвід.
У соцмережах депутатка Київради Ксенія Семенова також повідомляла, що начебто група студентів з НАУ мала виходити на мітинг на захист Луцького – що є таким самим безглуздим рішенням, як і позбавлення університету статусу національного.
Від готовності науковців та студентів обороняти замість чиновника свій навчальний заклад, його престижність, наукові надбання та можливості подальшої міжнародної співпраці, залежатиме і доля вишу, і майбутнє авіаційної галузі в цілому.
Нагадаємо, у 2022 року Національний авіаційний університет увійшов до десятки серед ТОП-100 вишів за найбільшим попитом вступників. Навчальний заклад посів третю сходинку в країні після Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського та Київського національного університету ім. Шевченка.