Етична здорова економія
Причин відмовитися від м’яса може бути дуже багато. Етичні міркування, релігійні переконання, бажання зберегти молодість організму або ж елементарне намагання зекономити. А відтак і різновидів вегетаріанства багато, і кожен з них передбачає свої традиції та обмеження. Так повелося з давніх давен.
Давньогрецький філософ і математик Піфагор був прихильником вегетаріанства, бо вважав неприйнятним йти на вбивство заради насичення.
“Людина, яка сіє зерно вбивства та біль, не може пожинати радість і любов”, – говорив він, прогнозуючи, що люди вбиватимуть одне одного, допоки не припинять знищувати тварин.
Давньогрецький філософ Платон теж був прихильником вегетаріанства. Але бачив у тому економічний зиск. На його думку, ідеальне суспільство мало б пристати саме на таку форму харчування, бо вона вимагає менших затрат на виробництво.
Цілитель та лікар Гіппократ теж був за рослинну їжу – він ставився до вегетаріанства як до однієї з форм оздоровчого харчування.
Власне, всі ці три позиції дожили до наших часів і кожна має своїх палких прихильників.
У переліку вегетаріанців – чимало відомих прізвищ. В якості прикладу зазвичай називають Леонардо да Вінчі, Конфуція, Майкла Джексона, Наталі Портман, Бреда Піта, Мадонну, Дженіфер Лопес, Вуді Харрельсона та Альберта Ейнштейна. Щоправда, про останнього кажуть, ніби йому вегетаріантство давалося нелегко, зокрема відмова від свого улюбленого сочевичного супу з ковбасками. Разом з тим від інших страв з м’яса він нібито відмовлявся.
Захоплення вегетаріанством стало масовим лише у ХІХ столітті, коли у Британії було засновано “Британське вегетаріанське товариство”.
В основу назви цієї споживальної філософії поклали слово vegetus, яке з латині перекладається як “живий, здоровий, бадьорий”. Та пригадаймо, що англійською овочі називаються vegetable – тобто життя, здоров’я і бадьорість на вашому столі.
Слідом за європейською Британією мода на здорове харчування поширилася на схід.
Християнство у поміч
Відмовляти собі у м’ясному віруючий люд звик. Піст передбачає заборону на вживання не лише м’яса, а й будь-якої їжі тваринного походження: молоко, сир, яйця. Якщо порахувати всі дні, рекомендовані церквою як пісні, вийде більше, ніж півроку. Доволі серйозний період, щоб не вважати відмову від цих продуктів чимось надзвичайним чи ризикованим для здоров’я. Навпаки, виглядає як добровільне продовження поведінки, яку схвалює церква, а відтак – і Бог.
Та ще й набувають неабиякої популярності релігійно-етичні постулати Льва Толстого, які ширяться світом під назвою “толстовство”.
Письменник вважав, що споживаючи м’ясо вбитої тварини, людина стає опосередковано причетною до цього вбивства. На тлі популярності ідеї, особливо у молодіжному середовищі, у побуті з’являється поняття “беззабійні страви”, а вегетаріанство набуває ознак організованого руху.
Втім, навіть у лавах “толстовців” розрізняються дві течії: ідейні беззабійники та так звані гігієністи.
Перших відвертає від м’яса факт насильницької смерті тварини, другі просто не знаходять йому місця у системі здорового харчування, бо вважають шкідливим для організму і здатним спричиняти серйозні хвороби. Як би там не було, але “толстовство” мало неабияку популярність, особливо серед молоді.
Ідею – в маси!
З 1908 року у Києві було засновано вегетаріанське товариство. Його цілі чітко окреслені в статуті організації.
В документі вказано, що Київське вегетаріанське товариство має на меті:
- сприяти поширенню беззабійного харчування – фруктами, овочами, зерновими хлібами і іншими витворами рослинного царства, замість харчування м’ясом вбитих тварин (м’ясо, дичина, риба);
- поширювати відомості про дієтичну реформу за допомогою публікацій, лекцій, статей в газетах і журналах тощо, вказуючи на вигоди вегетаріанської дієти в фізичному, розумовому і моральному сенсах;
- в інтересах поширення вегетаріанства надавати можливість більш тісного спілкування особам, які цікавляться вегетаріанством.
Майже відразу у Києві починає видаватися щомісячний журнал “Вегетарианское обозрение”, а трохи згодом – і додаток до нього “Вегетарианский вестник”. Видавець і журналіст Йосип Перпер у 1911 році писав своїй майбутній дружині Эсфірь Каплан:
“Вегетарианское обозрение” – орган, головним чином для вегетаріанців, і як кожному загону солдатів потрібно знати, де його сили і де ворог, так і нам, вегетаріанцям, потрібно знати свою рідну історію, свої успіхи, свої поразки та ін. Ми повинні бути в курсі нашого руху, ми повинні знати, що діється навкруги. І якщо між нами хтось ослабне духом або тілом і захоче повернутися в стан м’ясоїдів, орган повинен утримати його від такого вчинку, він повинен підбадьорити його і в 1000-й раз повторити йому, що з моральної, медичної, економічної точок зору він цього робити не повинен. Як крапля за краплею довбає камінь … Нічого соромиться своєї вузькості, свого вегетаріанства. Вегетаріанство – це прапор мого журналу, і я вважаю за краще, щоб він помер під своїм прапором…”.
Журнал публікує матеріали, що популяризують вегетаріанський спосіб життя і харчування, а сам Йосип Перпер їздить країною з лекціями на цю ж тему.
У розділі “Швидкий дешевий здоровий обід” – рецепти. Автори рубрики діляться секретами, як приготувати смачну гречану кашу чи яєчню.
Наприклад, перемішані з молоком та потім підсмажені яйця рекомендують їсти з сіллю чи цукром, які слід додавати лише до вже готової страви, а не в процесі приготування.
Для людей, які обрали таку систему харчування, у Києві відкриваються їдальні. Вони працюють під егідою вегетаріанського товариства. Відвідувачів вабить до них не лише ідейно-релігійні переконання чи певна модність такого руху, а й низькі ціни на страви.
Перший такий заклад розпочинає роботу на Пушкінській, але вже незабаром він не може вмістити всіх охочих. Іноді кількість клієнтів сягає 700 чоловік на день. Тому на Костянтинівській відкривається ще одна вегетаріанська їдальня. Тим часом на Володимирській печуть вегетаріанський хліб з зерна грубого помолу.
У роки Першої світової війни на тлі зубожіння населення такі їдальні стають вельми популярними саме через низькі ціни. Нехай і вимушено, але кількість відвідувачів зростає. 1916 році у місті працюють вже більше десяти вегетаріанських закладів громадського харчування.
Котлета від більшовиків
Більшовики, яким було притаманно знищувати все, що траплялося на їхньому шляху, спочатку вельми поблажливо поставилися до вегетаріанства.
Воно полегшувало задачу нагодувати людей в умовах повоєнної економічної руїни. У 20-х роках у меню заводських їдалень робітникам часто-густо пропонують страви з продуктів виключно рослинного походження і навіть запроваджують суто вегетаріанські дні, коли м’ясо відсутнє на столі для всіх. Вигідно. Але що робити з покладеною у основу вегетаріанської філософії забороною “не вбивай”?
Антирелігійна комісія ЦК РКП (б) не оминула увагою цю заповідь та врешті віднесла так званих толстовців з їхніми пацифістськими ідеями до категорії ворожих радянській державі елементів.
Вони ж не хочуть вбивати ні тварин, ні людей. За пропагування відмови від служби у війську їх оголошують сектантами, які з релігійних міркувань ухиляються від захисту пролетарських цінностей.
Вегетаріанському рухові було покладено край буцегарнями, в’язницями та відправками до Сибіру.