Нехай мучиться, сам здохне: чоловік з простріленою ногою дивом врятувався з полону

Автор: Любава Лисичкіна
19:50 12.08.2022

Мова йде про мешканця села Рудня, яке протягом березня перебувало в окупації — російські війська зайшли сюди 9 березня, а покинули Рудню лише через 20 днів, коли відступали з області.

Нехай мучиться, сам здохне: чоловік з простріленою ногою дивом врятувався з полону
оренда квартири Київ

Про це ідеться у матеріалі журналістів«Слідство.Інфо».

Сергій Миколаєнко записався до руднянської тероборони у перший же день повномасшабного наступу Росії на Україну. Він взявся допомагати ЗСУ та коригував їхній вогонь по ворожим колонам: знімав на відео пересування росіян та надсилав місця їхньої дислокації військовим.

24 березня Сергій разом із побратимами зі Збройних сил облаштовував у лісі поруч із селом бліндаж. І саме там його перехопили окупанти — за кілька днів до того українські військові підірвали російський БТР і ворог почав розшукувати їх, прочісуючи ліс.

Сергію росіяни прострелили праву ногу та розпочали перестрілку. Він встиг викинути телефон, запхавши його у куртку, тож росіяни не змогли отримати докази його співпраці з військовими. Його привезли у якесь приміщення, та зашили поранення на нозі — із уламками та піском. Згодом він зрозумів, що знаходиться у Богданівці.

Перші три дні росіяни катували Сергія. Особливою жорстокістю, за його словами, відзначився чоловік із Криму. Чоловікові довелося лежати на алюмінієвих ношах, які повністю були залиті його кров’ю, без можливості вийти навіть в туалет. Дошкуляли і розпухлі ноги та холод і протяги. На п’ятий чи шостий день дали подушку, ковдру.

«Два керівника приходили в перший і другий день, казали розстрілювати. А інший каже, може, лікар їхній: «У нього рана, піде нагноєння, нехай мучиться, сам здохне. Піде гангрена, він сам здохне», — пригадує Сергій.

29 березня, коли росіяни відступали — підпалили і школу, і боєприпаси у ній. Тоді ж Сергія та ще одного чоловіка, теж Сергія, який був у школі, випустили. Вийшовши за територію школи Сергій знайшов жінку із телефоном і зателефонував у поліцію. З Богданівки його уже забрали до лікарні.

ногу вдалося врятувати — два місяці він був на апараті та витяжці і лише місяць тому йому зробили першу операцію. Проте нога створює проблеми й досі.

Чоловік каже, що раніше думав: краще би відразу розстріляли, аніж стати калікою та створювати проблеми для родини. Та зараз в нього оптимізму більше: «Хтось би мені дав тих катів — різав би їх на шматочки. Якщо почну бігати, піду в Збройні сили, не сидиться мені, разом з побратимами хочу вигнати їх звідси».  

До слова, на Київщині піший патруль виявив тіло розстріляного чоловіка.

Великий Київ у Google News

підписатися