Найкраща допомога дитині, яка погано себе почуває під час сну в умовах небезпеки – присутність дорослих.
- Під час сну, коли дитина із заплющеними очима – не потрібно торкатись її чи обіймати. Якщо дитині сниться, що хтось її переслідує чи вона намагається вивільниться із небезпечного простору – це може призвести до неочікуваної реакції. Сядьте поруч, назвіть дитину по імені. Скажіть: «Ти спиш. Тобі наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама. Я з тобою. Ти зараз прокинешся і я тебе обійму. Ми в безпеці»
- Коли дитина прокинулась, створіть для неї відчуття безпеки. Коли дитина розплющила очі – звертайтесь по імені: «Подивись на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Яке твоє ім’я? А як мене звати? А твою кішку/собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз ти прокинувся/лась. Все добре. Ми в безпеці. Стисни мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою» Обіймайте, трохи гойдайте, можете тихесенько співати колискову.
- Допоможіть їй відчути власну силу. Потрібно, щоб дитина сама змогла зробити дію:
«Давай всі страшні сни відженемо. Давай ми плескатимемо в долоні і сон піде в країну снів, а ми залишимося в реальності». Закріпіть словами: «Ти впорався/лась, ти молодець, ти все подолав/ла» - Якщо розповідає про битву з ворогами – створіть казку, що вона від них вибралася. Якщо дитина сама не розповідає, що наснилося – не провокуйте. Якщо розповідає, скажіть: «Це був страшний сон. Це відбувалося уві сні. Все минуло. Ти в безпеці». Якщо дитина розповідає про ворогів, що не міг/могла вибратися – можна уявити, що вибралися. Потрібно завершити процес.
- Скажіть, що небезпека закінчилася, її немає. Кожного разу, коли минає тривога/небезпека, дуже важливо сказати, що все закінчилося, щоб не повертатися до початку подій і не проживати їх знову у снах чи думках.
- Створюйте затишок. В спокійний час разом з дітьми можна співати улюблену пісню і домовитись, що ця пісня буде вашим паролем-нагадуванням про безпеку. Її можна співати, коли у дитини температура, істерика чи проблеми зі сном.
Раніше “ВК” розповідав, що діти, які перебувають в країні, де через війну загроза досить велика, потребують емоційної підтримки дорослих на противагу навантажень в школі.