Про це повідомляє Київська обласна рада.
“Обуховицьке ткацтво” або, як ще його називають, “Обуховицьке узористе ткацтво” – це як мінімум чотири покоління ткаль, з різних родових ліній, в роботах яких прослідковується однакова техніка виконання, своєрідна символіка та колористика. А ще їхнє місце проживання чітко окреслене територією, а саме с. Обуховичі Вишгородського району Київської області.
Ткацтво на території села Обуховичі є традиційним і існувало ще до утворення самого села, перша згадка про яке датується кінцем ХVІ століття. Однак, точно визначити, коли саме на цій території зародилося це ремесло, як розвинулось і набуло чітких, притаманний йому яскравих рис – невідомо, оскільки письмових та літературних згадок про це не виявлено. А отже дане питання потребує додаткових досліджень. Село Обуховичі, колись Іванківського району, а нині Вишгородського, стало головним осередком узористого ткацтва Київського Полісся.
З Обуховичів походить відома династія ткаль, які остаточно сформували і розвинули обуховицьке ткацтво. Це Марія Пособчук та її донька народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ганна Верес. Продовжила родинну справу заслужений художник України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Валентина Верес, яка є донькою Ганни Верес.
В основі орнаменталістики обуховицького ткацтва покладені прості геометричні візерунки – прямокутники, крапки, ромби, хрестики, які утворюють ритмічні стрічкові композиції. Основним кольором є традиційний червоний з підпорядкованими йому чорним та білим. Для наповненості і колористики іноді додавали жовтої, синьої та зеленої фарб.
Традиція виконання ткацьких виробів за мотивами робіт обуховицьких ткаль є унікальною та досі залишається незмінною і знаходить своє відображення.
Читайте також: Начинку по-коломийськи пропонують внести до переліку нематеріальної культурної спадщини
Нагадаємо, український борщ увійшов до переліку Національної нематеріальної спадщини.