Про це Михайлова розповіла в інтерв’ю Front 18.
За її словами 6 березня група “Да Вінчі” пішла у штурм у районі Богданівки, бійці були за 20 метрів від позицій росіян. Наступного дня, 7 березня, дівчина вийшла на роботу, яка розпочинається у них дуже рано. Той день, за її словами, був спокійним, допоки їй не передали по рації про важкопораненого бійця. Відчуття одразу підказало, що це “Да Вінчі”.
“Я отак беру рацію і він каже: “У нас важкий 300-сотий”. Я одразу знала, що це . Мені ніхто не сказав цього. Це було внутрішнє відчуття. Я просто це відчула. Я так сідаю на стіл і кажу: “Зараз виїжджаємо”. Мені “Марік”, анестезіолог, каже: “Збирайся”. Я кажу йому: “Я відчула, що це “Да Вінчі”. На що він сказав: “Не видумуй”, – пригадує вона.
Як говорить Аліна, коли це підтвердилося, на цьому моменті закінчилося усе її життя.
“Нам вивозять його на каталці. Я це тільки бачу… Я просто… У мене, звичайно, починається істерика, я починаю бити ногами цю машину, я починаю бити “Капусту” (побратима “Да Вінчі”. – Ред.). Тому що у “Да Вінчі” просто опущені руки, він повністю непритомний”, – розповіла Аліна.
Кохана підійшла до “Да Вінчі”, привідкрила одне око і побачила його зіницю. Тоді вона схвильовано запитала його побратима: “Він загиблий?”. На що той сказав, що ні. Після цього вона попросила підключити монітор, який показав нуль. Медикиня разом зі своїм екіпажем намагалася реанімувати важко пораненого Героя України, качала мішок амбу, готувала потрібні препарати, поки анестезіолог проводив серцево-легеневу реанімацію.
“Я згадую цей день кожного дня. Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Все в крові, закриваю йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву “Отче наш” і прошу єдиного – лишити цю людину інвалідом, але щоб він був живий. Але цього не сталося”, – пригадала Аліна зі сльозами на очах.
У Краматорську ще 40 хв лікарі його рятували. Вони дійсно робили все, що могли, розповіла кохана “Да Вінчі”.
Нагадаємо, Паркову дорогу у Києві просять назвати на честь Дмитра Коцюбайла.
Як писав “ВК”, Дмитро Коцюбайло загинув 7 березня 2023 року під Бахмутом. Йому було 27 років. На війну пішов у віці 18 років, і всі ці роки продовжував боронити державу. У 2014 році він зазнав важкого поранення у Пісках Донецької області. Після одужання повернувся на фронт. Молодший лейтенант, командир батальйону “Вовки Да Вінчі” в складі 67-мої окремої механізованої бригади. Глава держави своїм указом присвоїв Дмитру у 2021 році звання Героя України.