Премєра пройшла 31 жовтня, режисером-постановником опери виступив відомий режисер-постановник Іван Уривський. Сценографія – Петра Богомазова, костюми – Дарії Білої.
Про це ідеться у публікаціях Національної опери України імені Т. Г. Шевченка.
Оперу «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха композитор задумував як «серйозну оперу» на противагу своїм популярним оперетам. Підготовка до постановки розпочалася ще до повномасштабного вторгнення Росії, а концертну версію представили наприкінці 2021 року.
Іван Уривський — один із найуспішніших українських режисерів, який здобув визнання і в оперному світі завдяки постановкам «На русалчин Великдень» на музику Миколи Леонтовича в Національній опереті та «Золотий обруч» Бориса Лятошинського у Львові. Режисер зізнавався, що давно мріяв поставити «Казки Гофмана» на драматичній сцені.
Постановка об’єднує понад сотню митців — хор, оркестр і солістів. Іван Уривський запросив команду, яка здебільшого має досвід у драматичному театрі. До неї увійшли сценограф Петро Богомазов — його постійний партнер у виставах «Калігула», «Макбет» і «Трамвай “Бажання”» — та художниця Дарія Біла.
Покази вистави відбудуться 2, 19 і 20 листопада.
Творчість німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776–1822) отримала широкий відгук в оперному та балетному жанрах. В основу опери французького композитора Жака Оффенбаха (1819–1880) лягли три новели – «Пісочна людина», «Казка про втрачене зображення» і «Радник Креспель». Сам автор не був героєм жодної з них, як це сталося в опері. Крім того, у Гофмана вони набагато похмуріші і романтичніші, ніж їхні трансформації в лібрето опери, музика якої поєднує химерну та гротескну, а часом зловісно-похмуру фантастику з іронією і своєрідно передає деякі сторони творчості письменника.
За сюжетом, у винному льоху в компанії друзів Гофман згадує свої любовні захоплення. Наразі він закоханий у артистку Стеллу, яку переслідує радник Ліндорф. У Стеллі поєднані образи всіх жінок (Олімпія, Джульєтта і Антонія), яких любив Гофман, натомість у Ліндорфі (він же Коппеліус, Дапертутто і Міракль) сконцентровані усі його вороги. Та поруч з Гофманом завжди присутня у різних втіленнях Муза поезії, яка чатує, щоб легковажний юнак не загубив свій талант.
З історії постановки:
У Київському оперному театрі опера ставилася неодноразово. Вперше вона з’явилася у сезоні 1908–1909: диригент І. Паліцин, режисер М. Боголюбов, художник С. Евенбах; у тих же декораціях 1913 року її поставили диригент А. Пазовський, режисер О. Улуханов. У січні 1927 року ця гротескова опера була поставлена в Українській академічній опері, як тоді називався театр, диригентом М. Михайловим, режисером-експериментатором Й. Лапицьким у конструктивістському художньому оформленні О. Хвостенка-Хвостова. Преса того часу серед виконавців особливо відзначала видатного баса Михайла Донця, який втілив образ радника Ліндорфа, котрий обертався то на жорстокого Коппеліуса, то на злодія Дапертутто, то на підступного лікаря Міракля. Жіночі образи втілили тодішні зірки київської сцени: Оксана Уляницька віртуозно співала і грала ляльку Олімпію, Галина Маньківська, більш відома пізніше як меццо-сопрано, виконувала роль розпусниці Джульєтти, а трепетний трагічний образ Антонії створила Марія Донець-Тессейр. В партії Музи-Нікляуса виступила Марія Калиновська-Доктор. Два видатних тенори вінчали ансамбль – Арнольд Азрікан (Спалацані й Натанаель) і улюбленець тогочасної публіки Федір Орешкевич (Гофман).
Майже сто років по тому, 29 жовтня 2021 р. в Національній опері України відбулася прем’єра концертного виконання «Казок Гофмана». Це стало своєрідним ескізом до сценічного втілення опери, яке і пропонується увазі глядача у 2025-му, в постановці Івана Уривського.
Час і місце дії змінені: історії Гофмана розгортаються в музейному просторі у вигляді трьох живих інсталяцій. Постановка І. Уривського – це цікавий творчий проєкт переосмислення класичного сюжету через сучасні виражальні засоби, бо «Казки Гофмана» – це не просто прекрасна комічна опера, а ще й глибока соціальна сатира на порядки того часу, коли вона була створена, а актуальність справжніх шедеврів не втрачається з плином часу, так само як і природа людська залишається незмінною.