Як повідомив редактор Іванківської газети “Трибуна праці” Павло Смовж, мова йде про священника ПЦУ Максима Козачини з Розважева.
Він, військовий капелан часів АТО, у перші роки бойових дій на Донбасі бачив там смерть в лице. Але не думав, що знайде її на Київському Поліссі. В рясі, з хрестом на грудях і нерозлучною Біблією, після відправлення служби Божої в Іванкові 26 лютого він поїхав на своїй старенькій легковушці у Розважів до сім’ї. Сподіваючись, що священника російські вояки не чіпатимуть. Але на блок-посту на перехресті вул. Розважівської з окружною дорогою вороги зупинили його кулеметними чергами.
Машина загорілася і в полум’ї тіло отця Максима стало важко впізнаваним…
Там, на обочині, мертвий священнослужитель пролежав понад три доби: орки цинічно не давали можливості забрати його, пише Смовж.
Місцевий підприємець приготував труну і хрест з табличкою й готовий був спробувати забрати рештки тіла. Чекали слушного моменту, спостерігаючи за ситуацією. І таким чином вдалося забрати тіло священника.
Настоятеля іванківської релігійної громади ПЦУ протоієрея Максима Козачину 1 березня неглибоко поховали біля каплички на західній околиці селища. Там, де він з допомогою патріотично настроєних людей розпочав кілька років тому будівництво Божого Храму справді української церкви.
