Про це розповів лікар-психотерапевт, дитячий психіатр центру «Коло сім’ї», директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії Олег Романчук.
За словами науковця, відновлення має бути щоденним. Багато хто відкладає відновлення “на потім”, “після перемоги”.
“Війна може бути ще тривалою. А стреси є щоденними. Тому і відновлюватися треба щоденно – заради перемоги. А ще – інтенсивним, щедрим – десь так, як поливаємо квіти у спекотні літні дні. Дехто чується винним: “Як я собі дозволю зробити для себе щось ресурсне, коли зараз у цей час на фронті… Це егоїзм, це неприпустимо”». Насправді ми всі в строю, всі на своїй лінії фронту – й усі виснажуємося. І нам усім потрібна мудра турбота про себе”, – переконує Романчук.
Він говорить, що це не егоїзм – це радше мудрість. Нерозумно би було загнати себе до виснаження безперервною працею та ще й беззмістовними самозвинуваченнями. Професор зазначає, що коли митрополит Андрій Шептицький говорив про те, що Україну треба любити тихою, невтомною працею – він не казав безперервною, він казав невтомною. Щоби праця була без виснаження та “вигорання”, вона має бути з регулярними перервами на відновлення.
Методи відновлення мають бути прості, доступні й індивідуальні. Важливо достатньо спати і мати здорове харчування. Комусь ресурсом є прогулянки, спортивні заняття; комусь потрібен час для тиші й усамітнення; комусь – час із природою чи з книжкою.
Романчук говорить, що для людей, які вірять у Бога, важливим ресурсом віднови є молитва, духовні практики.
“Усі ми потребуємо теж позитивних емоцій – тому так процвітає гумор, і тому так особливо відчуваємо потребу співати… Й усі потребують добрих стосунків, часу разом із близькими людьми. І зв’язку з цінностями – вони як музика для нашого серця: дають силу, надихають!” – наголошує науковець.
До слова, у Києві відкривається фотовиставка, присвячена загиблим під час війни спортсменам.