Про це йдеться на Facebook музею.
Музей Києва – це про місто. Про те, яким воно було у різні періоди своєї історії, про те, яким воно є зараз. Про його жителів, які будували, створювали, мислили, дихали, мріяли і любили. Про Кия, Щека і Хорива, про Марію Заньковецьку, про Владислава Городецького, про Сержа Лифаря,… А ще – про кожного з нас”, – йдеться в повідомленні.
Команда музею розповіла, що дизайн-код впроваджуватиметься поступово.
Дизайн-код впроваджуватиметься поступово: сьогодні ми оновили соціальні мережі та внутрішню навігацію музею, а згодом створимо афіші та анонси виставок і заходів відповідно до нового стилю”.
Логотип – це монограма перших літер назви “Музей Києва”. Він строгий, лаконічний та відповідає статусу державної інституції. Таке лого легко можна вписати у консервативний стиль ділового спілкування. Цікаво, що монограма викликає безліч різних асоціацій. Хтось бачить у ній розгорнуту книгу, хтось – щит, а комусь лого нагадує позначку локації на карті.
Кольори айдентики максимально київські: спокійний глибокий зелений, який живе у кожному дереві на схилах Дніпра та насичений яскравий помаранчевий, який світиться заходами сонця понад міськими забудовами.
Аби підкреслити, що Музей Києва стає сучаснішим та більш відкритим, у якості метафори для нової айдентики дизайнерка використала естетику спілкування у соціальних мережах.
Якось репортери “Великого Києва” завітали до Музею Києва на виставку художниці Анни Кострицької “Все змінюється, нічого не зникає”. Яка вона була і про що читайте тут: “Ви змінюєтеся, але не зникаєте. В київському музеї пояснюють мінливість життя – репортаж“.