Про це повідомляє Архів національної пам’яті.
Ім’я Михайла Донця відоме, на жаль, небагатьом. Його називали – український Шаляпін, бо мав непересічний бас.
“…Донець Михайло Іванович відомий мені як антирадянсько налаштована особистість. У період перебування петлюрівських з’єднань у Києві, зустрічав їх із хлібом-сіллю, вивішуючи петлюрівський прапор…” – це цитата з доносу на Михайла Донця деяких його колег.
Майбутній співак народився в багатодітній київській родині. Любов до музики у нього від матері, яка знала багато народних пісень, а батько змайстрував скрипку. Якось спів восьмирічного Михайла почув київський музикант і регент Олексій Грінченко. Відтоді хлопчик став співати у церковному хорі. Та доля вела його до оперної сцени.
У 1913-1941 рр. Михайло був (з перервою) одним із провідних солістів Київського театру опери та балету. А в 1924 р. він став першим заслуженим артистом республіки.
Михайло Донець вивчив практично увесь світовий басовий репертуар – понад 130 партій. Він переучив репертуар українською мовою – зокрема партії Мефістофеля, князя Галицького, дона Базіліо, Салтана. У 1927 р. став першим виконавцем партії Тараса Бульби.
Лише в 1955 році справу Донця закрили “за відсутністю складу злочину”.
Після цього його друг Максим Рильський написав про нього спогади, та добився, щоб голос Михайла Івановича звучав по радіо.