Як йдеться, бранців незаконно вивезли на територію РФ і готували до довічного ув’язнення, та пробули в російському полоні понад місяць.
Володимир і Дмитро свідомо лишились в окупованому росіянами районі, аби допомагати місцевим евакуюватись і привозити продукти стареньким. Це не сподобалось кадровим російським військовим, вони захопили чоловіків у полон.
Чоловіки говорять, що у тогочасній катівні був один туалет на всіх, вода в каністрі. На стіні зберігся напис із датою, кількістю взятих у полон і як проводилися допити. В кімнаті без світла на 20 квадратів перебували чотири десятки людей. Час доби цивільні бранці розрізняли за щілиною у дверях, через яку проступало світло з вікна – згадують чоловіки.
Згодом з’ясувалось, що їх тримала у полоні бригада «ВДВ» десь аж із приморского краю.
Після тижневого ув’язнення Володимира і Дмитра відправили на територію Білорусі. Звідти їх завезли до Росії в Брянську область і СІЗО. Там вони перебували впродовж місяця.
«Нас переодягнули, як їхніх зеків, жили по тюремному режиму», – розказує Дмитро.
Той місяць катувань і тортур чоловіки згадувати не хочуть. Чоловіки подробиць звільнення з російського полону не виказують, адже досі тривають слідчі дії. Нині вони чекають на відновлення документів і радіють тому, що вирвалися з території Росії живими.І поки слідчі збирають матеріали для Міжнародного суду, волонтери шукають роботу. І по вже деокупованим селищам зустрічають тих, кого рятували від обстрілів.
«З нашої компанії, скажімо так, що тут перебували, лише троє звільнених. Основна маса там зараз, в полоні», – кажуть вони.
До слова, наймолодшим загиблим від окупантів дітям було 23 дні, півтора та три місяці.