“Великий Київ” зібрав 10 ключових трендів світової урбаністики, за якими планують свій розвиток найкращі міста світу на найближчі 10-20 років.
Чому генеральні плани відходять у минуле, як міста працюють над стратегічними пріоритетами, а не просто розвивають інфраструктури? І головне – які галузеві “революції” відбулися у міському розвитку.
Світом правлять мегаполіси
Зараз багато говорять про ренессанс міст. Кажуть, що майбутня карта світу – це мережа “світових міст” і регіональних полісів, а держави і їх кордони втратять сучасну актуальність.
Так вже було у середньовіччя, до появи національних держав, – саме міста стали осередками просвітництва, промислової революції, нових політичних та релігійних рухів. І, схоже, історія повторюється.
Провідні мегаполіси світу, “світові міста” вже за обсягом економіки і впливом часом перевершують держави, стають центрами активності людства.
Не президенти країн, а мери великих міст світу визначатимуть порядок денний розвитку людства.
Ні, не питання війни і миру, альянсів і “великої політики” – а щоденного життя і нових глобальних викликів для мешканців і людства.
Для мерів сучасних мегаполісів немає поняття “це не в моїй компетенції, мерія цим не займається”.
Місто опікується всіма аспектами життя громадян – від здоров’я і безпеки до перекваліфікації та самореалізації, від інновацій до змін клімату, від сміття до збереження власної ідентичності міської громади у глобалізованому світі.
Головна революція у плануванні міст – людиноцентричність. Ще нещодавно футурологи бачили міста майбутнього технократичними, де людей-то не видно. Зараз бачення майбутнього: людина – у центрі подій, головна дійова особа. Це не просто гуманізація суспільства, просто людський капітал – найцінніший ресурс міст майбутнього.
Міста конкурують за людей – і прагнуть забезпечити своїм мешканцям можливості розвитку.
Стратегії замість генпланів
Ми всі звикли, що головним документом міського розвитку є генеральний план – великий і складний документ, розроблений сивочолими архітекторами у кабінетах. Така ситуація була певним чином прийнятною в умовах розбудови міста – коли прокладали нові вулиці, кардинально переплановували квартали.
Наприклад, це про знамениту перебудову Парижа бароном Османом, а у нас в Києві – це план перетворення Подолу після пожежі 1812 року, індустріалізація 30-х, спорудження житлових масивів у 60-70-х.
Генеральні плани – це про дороги, будинки, заводи, але не про людей.
Міста вже переважно сформовані, а перехід до постіндустріальної економіки спричинив в тому числі занепад промзон у містах. З’явилися величезні занедбані території – але з власниками, залишками цехів. А є ще квартали старої забудови, але ж заселені…
Розвивати місто – не стільки будувати, а більше поєднувати інтереси, створювати можливості для ведення бізнесу та комфорту мешканців.
Споруджувати нові квартали на чистому майданчику чи зносити все без розбору – легко. А а ось “збудувати” новий район з існуючих вулиць, будинків (тобто вже урбанізованих територій), людей та інтересів – набагато складніше. Як наслідок, звичних генеральних планів замало для планування розвитку.
Як планують міста для людей
Планування майбутнього в першу чергу в інтересах мешканців, і нинішніх, і майбутніх, – ключова революція, що сталася у міському розвитку. Не інвестори, не промисловість, не власники землі чи нерухомості, а мешканці тепер – у центрі уваги. І не просто “тут і сьогодні”: міста намагаються не залишати проблем у спадок і не створювати нових для наступних поколінь.
Міські стратегії, ці “книги про майбутнє” з’явилися нещодавно, масово – з початку ХХІ століття. Раніше про плани розвитку міста часто було не так легко дізнатися, а чимало питань вирішувалося у кабінетах міських чиновників та депутатів. Наразі ж провідні міста готують стратегії з максимальним залученням потенційних учасників – аби уникнути конфлікту інтересів і забезпечити синергію вже на ранньому етапі планування.
Архітекторів покличуть, коли вже будуть домовленості і досить детальне завдання.
Ідея міських стратегій – не просто цікаво опублікувати плани мерії, а поєднати зусилля зацікавлених сторін. Так виникає ефект синергії: коли результат від спільних зусиль більший, ніж аби всі діяли поодинці.
Наприклад, місто будує лінію трамваю і вулиці, одна компанія – будинки, інша – торговий центр, третя – спорткомплекс, а на момент завершення робіт вже є мешканці, що переїдуть у новий район!
Для цього мало накреслити це у генеральному плані – треба “запалити” цією ідеєю інвесторів, підприємців, мешканців. І – так залучити зовнішні ресурси.
Інакшою є і структура планування міст, стратегії – це про цілі і цінності. Замість звичних для нас галузевих інфраструктур (освіта, медицина, транспорт, будівництво, культура тощо) провідні міста світу вирізняють напрямки за кінцевими продуктами, що саме потрібно мешканцям, підприємцям, туристам, навіть державі у цьому конкретному місті.
Нам всім потрібно десь жити, і ми прагнемо жити з комфортом, але й не задорого – це про житлову політику.
Ми не хочемо витрачати багато часу та грошей на поїздки – це про мобільність. Ми хочемо мати можливості відкрити свій бізнес, працювати і водночас користуватися послугами хороших компаній як споживачі – це про міську економіку. Ми хочемо дихати чистим повітрям, безпечно почуватися у міському просторі, бути впевненим у майбутньому…
Це вже пріоритети – і для досягнення кожного з них залучаються різні інфраструктури. Так вони отримують справжній сенс розвитку.
Берлін-2030 “Створюємо майбутнє разом”
У стратегії німецької столиці передбачено 7 ключових пріоритетів.
Серед пріоритетів Берліна відразу кілька присвячені розвитку людського капіталу: економіка смарт знань, креативність, освіта та кваліфікація.
Інша важлива складова – екологічність та ефективність інфраструктури, третя складова – різноманіття житлових районів, адже велике місто – не лише центр, більшість мешканців живе поза ним.
Бачення: яким є Берлін – дізнайтеся тут.
Стратегії розвитку майбутнього Берліна – більше тут.
“Нью-Йорк-2050: “збудувати міцне і справедливе місто”
Схожий набір пріоритетів і у стратегії “Великого Яблука”.
Головна ідея Нью-Йорка – побудова справедливого міста, розвиток демократії, інклюзивна економіка.
Ключове гасло – “Один Нью-Йорк 2050: Смілими діями для протистояння нашій кліматичній кризі, досягнення справедливості та зміцнення нашої демократії ми будуємо міцне і чесне місто. Приєднайся до нас”. Стратегія – тут.
“Червоною ниткою” через всі комплексні стратегії міст проходить тема екології і зниження екологічного сліду від діяльності людини.
Принципи екологічного та справедливого розвитку закладено у Цілях Сталого Розвитку ООН до 2030 року: наслідки розвитку не мають стати проблемами для майбутніх поколінь. Тож чимало міських стратегій позиціонуються як стратегії сталого розвитку (sustainable development).
Особливістю сучасних стратегій розвитку міст також є інтеграція економічних та соціальних питань і просторового розвитку територій.
Можна зустріти суміжні назви документів – стратегія просторового планування, концепція інтегрованого розвитку, маркетинговий план міста. А вже на їх основі розробляють генеральні плани – як інструменти регулювання планування та забудови на підтримку положень основного документу міста.
Галузеві революції: пріоритети замість інфраструктур
Зміна парадигми розвитку на сталість і людиноцентричність спричинила низку “галузевих революцій” – практично у всіх сферах життя міст. Ми склали короткий перелік сучасних тенденцій в урбаністиці – а насправді в управлінні містами. Бачення кожного з напрямків висвітлюється у відповідних стратегіях та планах.
- Компактність і змішане використання
Міста намагаються ущільнювати – з точки зору насиченості функціями. Принцип “Живи-навчайся-працюй” має бути реалізований у пішій доступності – так знижується потреба у поїздках.
- Житлова політика
Як забезпечити різноманіття житла, унеможливити утворення гетто, зробити місто привабливим для проживання – але водночас і доступним.
- Стала мобільність
Чимало провідних міст позбавилися заторів завдяки новому підходу – оцінювати переміщення людей, а не машин. Революція бачення спричинила розвиток громадського транспорту та велоінфраструктури. А з іншого боку – наближення послуг до місць проживання, знижуючи попит на поїздки.
- Нульова смертність на дорогах
Безкомпромісна боротьба міст з дорожніми аваріями дає результати. Скандинавські міста, що першими стали на принцип нульової терпимості до смертності в ДТП Vision Zero, вже звітуються про нулі загиблих.
- Здорові міста
Громадське здоров’я – це не лише і не стільки медицина (вона бореться з наслідками), як здоровий спосіб життя. Світовий рух “Healthy cities” робить увагу на плануванні та благоустрої – аби сприяти пішій ходьбі та поїздках на велосипедах.
- Розумні міста великих даних
Сучасні інформаційні технології (Smart City) дозволяють отримувати величезні обсяги даних (Big Data) у режимі реального часу. Це дає змогу моделювати будь-які міські процеси та навіть застосовувати штучний інтелект в управлінні інфраструктурою.
- Міста “нуль відходів”
Zero waste cities – рух міст, що ставлять за мету обходитися зовсім без відходів. Звалища стали проблемою для багатьох мегаполісів, є технології повної переробки. Тож чому б не обійтися зовсім без звалищ.
- Стійкі міста
Глобальні зміни клімату супроводжуються змінами мікроклімату через розвиток міст, наслідки – підтоплення інші стихійні лиха. Рух Resilient Cities опікується стійкістю міст до різноманітних катаклізмів – як природніх, так і техногенних, наприклад, терористичних загроз.
- Розвиток мікрорайонів
Не секрет, що більша частина мешканців міст живе не у центрах – тож великі міста виокремлюють мікрорайони (чи точніше сусідства – neighbourhoods). У таких містах як Амстердам, Торонто кожен мікрорайон має свою стратегію, і ключовим є збереження і розвиток їх ідентичності.
- Соціальна інклюзивність
Сучасні міста конкурують між собою в першу чергу за людей. Людина – як творець, рушій економіки, як споживач кінець кінцем. Тож це – і про інтеграцію мігрантів, “нових мешканців”, і про підтримку спільнот, і про освіту, і про “діалог поколінь”. Інклюзивність – це не лише про зручності для людей на візках, це про місто, де немає “виключених” із суспільства.
Перелік напрямів насправді не вичерпний – десь більше акцент на озеленення і публічні простори, десь – на освіту і розвиток людського капіталу, десь – на подолання бідності і підвищення громадської безпеки.
За десятками і сотнями публічних документів можна прогнозувати майбутнє міст. І, можливо, вже зараз уявити Київ-2040.