Про порятунок дитини розповіли в Охматдиті.
Через постійні обстріли, в пологовому не лишилося вікон. Уся родина Ольги жила у підвалі пологового разом з іншими родинами новонароджених. Гордій був найважчим пацієнтом, його не можна було відлучати від кисню. Місцеві лікарі змушені були рятувати дітей без води, опалення, світла та зв’язку. Гордій постійно лежав у кувезі, щоб зберегти тепло.
Через важкий стан дитини та небезпеку навколо, його боялися транспортувати у більш безпечні регіони. Гордій міг просто не пережити дорогу. Але, коли кисню лишалось на 48 годин, іншого вибору не було.
Як розповіли медики, евакуація була дуже небезпечною, під постійними обстрілами та тривогами. Керівник відділу соцслужіння Київської Митрополії ПЦУ Роман Холодов разом з лікарем-анестезіологом Миколою Дем’янюком, відчайдушними медиками та волонтерами ризикнули вивезти новонароджену дитину з Чернігова. Це був єдиний шанс на життя Гордія.
З оточеного Чернігова родину евакуйовували вночі, їхали полями, із вимкненими фарами, щоб не потратити під російський вогонь. Жінці здавалося, що це страшний сон, бо 8 років тому вона вже переживала подібне. У 2013 році в Ольги народилася перша дитина — донька Аріна. Коли їй було 7 місяців, родина змушена була тікати з тимчасово окупованого Донецька. Тепер обидві її дитини — ровесники війни.
«Мені було страшно розплющити очі. Бо ти розумієш, що попереду в реанімобілі везуть твоє дитя, і поруч з тобою твоє дитя, а кожну секунду може статися незворотне. Навколо нас все горіло. Небо палало від запалів градів. Було дуже страшно»,— розповідає мама Ольга.
Через 6 годин родина з волонтерами дісталися Охматдиту. Через тяжкий стан легень малюка, Гордія доправили до відділення інтенсивної терапії новонароджених, підключили до апарату штучної вентиляції легень. 11 місяців за життя та здоров’я Гордія в Охматдиті боролися десятки спеціалістів. Дитині зробили 2 операції, бо Гордій не міг самостійно дихати і харчуватися.
«Минув майже рік складного лікування та виходжування Гордія. За цей час дитина навчилась самостійно дихати, хлопчик починає самостійно харчуватися. Нарешті родина їде з Охматдиту. Ми ж продовжуємо свою роботу заради здоров’я сотень дітей»,— ділиться завідувачка відділення Інфекційного боксованого відділення для дітей молодшого віку Ольга Зарудня.