Про це розповіли у241 бригаді територіальної оборони міста Києва.
“Тунгус” одним з перших долучився до участі в АТО, де здобув свій бойовий досвід в 2014-2015 роках. Після звільнення зі служби в МВС у 2020 році займався підприємницькою діяльністю:
З першого дня повномасштабної агресії “Тунгус” вступив до лав ЗСУ. В складі одного зі столичних батальйонів Сил територіальної оборони ЗСУ брав активну участь у звільненні Київщини: вуличні бої, зачистки, корегування вогню по ворожих позиція в Ірпені-Бучі-Ворзелі. Перше поранення отримав в Ірпені, де поряд «занирнула 120-ка», але швидко відновився і провернувся у стрій.
“Хочу завдячити людині, котра, на жаль, загинула під час виконання бойового завдання. Саме він, мій товариш та побратим, подзвонив о 4-й годині ранку 24 лютого, сповістив про війну і згуртував бійців для спротиву. Так почалася наша служба. Він отримав звання Героя України (посмертно), а ми продовжуємо свій шлях”, – говорить снайпер.
В подальшому після звільнення Київщини “Тунгус” виконував бойові завдання на Харківщині, де тривали запеклі бої з росіянами. Славнозвісна Салтівка, Бобрівка, де він з товаришем-Героєм України здобули першу трофейну броню – ворожу МТ-ЛБ. Потім вирушили на позиції Гоптівка-Дементіївка-Прудянка-Сади-Дачі, де були переважно бої на відкритій місцевості та в полях.
Протистояли українським воїнам підготовлені російські морпіхи, яких врешті здолали наші хлопці. Так, зі втратами, при значній перевазі ворога в живій силі, техніці та авіації, вони втримали ввірений рубіж оборони:
” З того періоду згадується епізод, коли в Дементіївці при корегуванні ворожим БПЛА “Орланом”, по нашій точці прицільно вдарив танк, зробивши 17 пострілів з перезарядкою в 22 секунди, а РСЗВ випустила дві касети “Граду2. Щільність уламкових уражень була надзвичайною, але дякувати Богу, ми з товаришем вижили, хоча будівля була зруйнована вщент. Отримав поранення, але не мав бажання довго відлежуватися, бо ситуація на фронті потребувала захисників. На сьогодні маю два зафіксованих поранення. Незначними – нехтую, як то уламки в руці чи уламки в м’яких тканинах голови біля кісток черепа. Вони мені не заважають, все нормально, працюємо далі”.
Після відновлення та злагодження, бійці вирушили на позицію “Пітомник2, що на Харківщині – заміновану територію нашпиговану вибухонебезпечними предметами. Разом з іншими підрозділами ЗСУ провели щільний штурм, внаслідок чого знищили ворога й звільнили Харківщину від окупаційної навали – з честю виконавши поставлену задачу. Спільна операція тривала три доби. Бійці звільнили значну територію й зупинилися на самому кордоні.
Після реорганізації підрозділу, “Тунгус” перейшов до зенітно-артилерійської батареї, в складі якої працював з “іглами2, зокрема, по ворожій авіації зачищаючи Харківщину від залишків орди.
Долучившись до 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ, він системно тренується й охоче ділиться досвідом зі своїми побратимами.
“Український народ маленький, але дух – великий. Войовниче старе дідівське коріння рухає нас вперед до перемоги. Я хочу, щоб мій син мав чудове майбутнє: навчання, розвиток, спорт та міг сказати: “Мій тато здобув мир над моєю головою”. Це найкраща мотивація, тому ми обов’язково переможемо”, – говорить захисник.
До слова, у Києві пропонують створити Національний Меморіал пам’яті жертв російської агресії.