У Київському академічному театрі «Золоті ворота» розпочались репетиції вистави харківської режисерки Оксани Дмітрієвої та художника-постановника Михайла Ніколаєва з робочою назвою «Брехт. Кабаре». Постановка – колаборація театру «Золоті ворота» та Харківського державного академічного театру ляльок імені Віктора Афанасьєва.
Авторка знімків – Анастасія Мантач
Проєкт, який включатиме покази в Києві й Харкові, здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.
Текст для вистави створив Андрій Бондаренко, об’єднавши кілька творів німецького драматурга, засновника епічного театру Бертольда Брехта. Переклад пісень і віршів Брехта, які будуть у виставі, здійснив харківський літератор, військовослужбовець Сергій Жадан.
Центральним твором постановки стала п’єса «Барабани вночі», написана Брехтом після Першої світової. У центрі сюжету – солдат, який повертається додому після того, як довгий час вважається загиблим. Повернення героя видається невчасним, недоречним і створює ряд психологічних та економічних проблем тим людям, які мали би радіти «воскресінню» солдата.
Прем’єра запланована на 13-14 вересня – Київ, 19 вересня – Харків.
У виставі діятимуть:
Віталіна Біблів, Богдан Буйлук, Роман Кучерявенко, Ян Корнєв, Христя Люба, Вікторія Міщенко (Харків), Лілія Осєйчук (Харків), Андрій Поліщук, Антон Соловей.
Чому Бертольд Брехт
Твір Бертольда Брехта «Барабани вночі» режисерка називає «безжальним для нашої сюрреалістичної реальності».
Мені взагалі здається, що Брехт зараз звучить. Оскільки саме в «Барабанах…» найактуальніша історія: герой “воскресає” і бачить, що всі навколо живуть своє мирне життя, – пояснює Оксана Дмітрієва. – Це стає шоком. І головний шок, що його близька людина не дочекалася
Про що буде київська прем’єра
За словами режисерки, вистава підкреслить ряд проблем, які роз’їдають суспільство держави, у якій триває війна, а також поставить ряд незручних запитань “до себе і до світу”.
Вистава буде трошки про те, як може бачити зараз світ людина, яка повернулася з “нуля”. Коли воїн приходить додому – і зустрічає тут балаган і карнавал, – коментує Оксана Дмітрієва. – Так само актуальними мені здаються персонажі, які вербалізують: «Наша фабрика снарядних ящиків скоро може прогоріти».
Саме в цей час, заробляючи на війні, ці “хтось” обов’язково після війни перероблять свої фабрики для снарядів на щось більш прибуткове. А надважливою для мене є фраза: що буде з нами, якщо цей солдат перестане воскресати?
Серед актуальних тем, яке підніматиме вистава, режисерка називає зміни особистості у війну.
Форма кабаре
Кабаретна форма, у якій створюється вистава, спала авторам на думку після того, як Харківський театр, яким керує Оксана Дмітрієва, домовився про співпрацю з «Золотими воротами».
У «Золотих воротах» є саме такий простір, є підвал. Цікаво було фантазувати про перші кабаре у Німеччині, – каже Оксана Дмітрієва. – Додає, що в процесі перших репетицій почала звучати зовсім несподівано тема любові.
Коли у режисерів ввечері були вистави у великому драматичному театрі, а потім усі спускалися в підвал і давали виставу-пародію на свої ж постановки.
Тому захотілося поекспериментувати з формою. Уявити, що це така собі хуліганська територія, де матеріал звучатиме гостро, і соціально
І це важливо. Багато любові в цій історії. У цьому балагані починає звучати така світла туга, – ділиться режисерка. – І це, можливо, і є туга за цим нормальним відчуттям. Ми стібемося з цивільних самих себе, по суті. При цьому ми сумуємо, оскільки «нормальністю» наше життя теж ніяк не назвеш. Мені би хотілося, щоб у нас вийшло все це показати
Про саму колаборацію двох театрів вона додає, що ідея дуже крута.
По-перше, ми провітрюємо простір, розгерметизуємо його. По-друге, це така дійсна рука допомоги. І це енергія новизни, – підсумовує Оксана Дмітрієва. – Взагалі, мені б хотілося потім, щоби був якийсь постійний місточок між містами. Щоб ми могли мати базу, наприклад, в Харкові, і базу в Києві. І це теж якісь дуже дієві речі
Хто така Оксана Дмітрієва
Оксана Дмітрієва – українська режисерка, головна режисерка Харківського державного академічного театру ляльок імені Віктора Афанасьєва, заслужена артистка АР Крим, лауреатка премії імені Леся Курбаса та премії Women in Arts. The Resistance (2024).
Народилася у Краматорську. Навчалася в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, Харківському інституті мистецтв та КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Працювала в Кримському театрі ляльок, з 2007 року – в Харківському театрі ляльок, де стала однією з ключових фігур оновлення театру.
Її творчість вирізняється поєднанням експерименту, психологізму й соціальної критики. У своїх виставах Дмітрієва досліджує теми війни, втрати, тілесності, болю, абсурду та людяності.
Серед останніх постановок – «Вертеп. Музичний перфоманс» (копродукція із Львівським обласним академічним театром ляльок ; «Отелло» (Театр на лівому березі, Київ); “Буря” (за трагікомедією Шекспіра. Копродукція: Національний театр імені Марії Заньковецької, Харківський театр ляльок, Київський театр драми і комедії); “Медея” (Франківський драмтеатр).
Під час повномасштабного вторгнення театр, у якому працює Оксана Дмітрієва, грав у метро, організовував волонтерську допомогу, й згодом повернувся на сцену.
