В потягах є щось дуже українське, це майже що окремий культурний шар.
На залізничній тематиці свій перший хайп отримала Верка Сердючка – образ провідниці, що розказує прості і життєві історії, що стосуються нас всіх, не міг не запасти в душу. Жарти про комічних пасажирів та торговців, що мовчки кладуть на стіл календарики та браслети…
Все це переплітається в одну велику картину українського менталітету – починати їсти свій “тормозок” ще до того, як потяг рушив; розбивати шкаралупу зварених “на круто” яєць об стіл та, лежачи на боковому місці в останньому купе, закривати ногою двері, що ведуть до туалету.
В цьому є своя естетика і щось, що робить нас нами, якийсь окремий вид комунікації з людьми. Вибачатись за галасливу дитину в вагоні або організовувати спільний смітник з пакета на своєму столі.
Ще одна жінка, крім Сердючки, відома залізничною темою – Анна Кареніна. Спойлер чи ні – здається, всі це знають – бідолаха закінчила життя самогубством, крокнувши під потяг.
Кареніна зустріла Вронського та закохалась в нього саме на вокзалі, там ця складна та насичена історія і закінчилась.
Словом, ми можемо обрати, ким хочемо бути в нашій залізничній історії – Веркою Сердючкою чи Анною Кареніною.
Окрема краса – в нетерплячому очікуванні свого потяга на вокзалі.
Уважне вдивляння в залізничні світлофори так ніби ми в них щось розуміємо.
Товарняки – цілий окремий розділ залізничної естетики. Ті, що мчаться довго і гучно, і ті, що стоять покинуті.
Розповідаючи про свою серію картин, художниця Анна Ольшевська підкреслила: “Вагони 40х40 [мова про розмір картин] ще поїдуть, в них ще є майбутнє”.
Вона уточнює – в цих вагонів є надія, вони стоять через непорозуміння з документацією.
Здавалося б, така залізнична тема дещо відірвана від карантинних реалій в плані естетики окремих вагонів та рельс, але навіть тут ми, українці, також “стоїмо через непорозуміння з документацією” – не можемо подорожувати через погану коронавірусну статистику.
Можемо провести чітку паралель – люди як потяги – мчать, чекають, аби відправитись в дорогу або знаходяться в такому стані, що вже не дозволяє нікуди поїхати.
З нами, як і з потягами, також трапляються аварії.
На одній з картин зображена пом’ята цистерна з мазутом, що зійшла з рельс. Мазут розлився, відбулась пожежа.
Схоже на те, коли люди втрачають контроль над собою і говорять багато речей, про які потім шкодують. Необережні слова, як і мазут, відмити дуже складно.
Тема покинутості розкривається в серії картин “Експлуатаційно непридатні”.
Старість, інвалідність, іншість… Щось, що не дозволяє нам бути такими активними, як від нас вимагається або ж не бути активними взагалі – ось що можна побачити на цих картинах. Пережити страх, сум і співчуття.
Номери потягів на вагонах – ще одна “людська” річ. Вона відсилає нас до арештантських реалій і от виникає питання –
…а може депо – це концтабори для потягів?
Роботи ще двох художників – Владислава Рябоштана та Сергія Скрипіцина – розкривають інші залізничні аспекти – швидкість, динаміку, місиво з кольорів та силуетів. Дивлячись на ці картини ви майже можете почути звуки потягів.
Зимові картини, на яких сніг перемішався з землею на болотом, відчуваються надиво освіжаючими в спекотний липень.
Слово “trainspotting” стало особливо відомим завдяки Ірвіну Уелшу – так він назвав свою книгу, в російському перекладі відому як “На игле”. За книгою було знято культовий фільм з Еваном Макгрегором в одній з головних ролей.
В книзі є епізод, коли персонажі зайшли на старий Центральний Вокзал, аби сходити в туалет. В процесі до них підходить ще один чоловік, схожий на бездомного, і каже: “Що, хлопці, робите? Теж дивитесь на потяги?”.
З розвитком сюжету виявляється, що цей чоловік був батьком одного з персонажів.
Покинуті діти, покинуті старі, покинуті вагони, “експлуатаційно непридатні”. Все це – частина життя і від цього нікуди не дінешся.
Але суть не в тому, що зробили з нами.
Важливо, що ми самі далі з цим зробимо. Можна безкінечно оплакувати, а можна перетворити це на особливу красу.
Виставка триватиме до 4 серпня.
Галерея “Білий Світ” знаходиться за адресою вул. Пушкінська, 21.
Графік: Вт-сб – 11:00-19:00 Нд-пн – вихідні
Читайте також: Ви змінюєтеся, але не зникаєте. В київському музеї пояснюють мінливість життя – репортаж