Про це розповіли у Музеї “Будинок Митрополита”.
«АПОСТОЛ» – одна з найдавніших священно-богослужбових книг, що містить частину Нового Завіту (Діяння апостолів, Соборні послання, Послання апостола Павла) та Старого Завіту (окремі вірші псалмів з Псалтиря). «Апостол», надрукований Іваном Федоровичем у 1574 р., є першою друкованою точно датованою книгою на українських землях. Перше видання «Апостола» в Києві здійснив друкар Спиридон Соболь у 1630 р.; друкарня Києво-Печерської лаври видала цю книгу 1695 року.
В музеї «Будинок митрополита» на другому поверсі знаходиться домова церква, влаштована тут за часів митрополита Рафаїла (Заборовського, 1731 – 1747) в ім’я Воскресіння Христового. У 1840 р., після реконструкції будівлі, церкву переосвячено на честь священномученика Макарія, митрополита Київського і всієї Русі, вбитого татарами в 1497 р. (Його мощі зберігалися в Софійському соборі до 1947 р., нині знаходяться у Володимирському соборі Києва).
У приміщенні домової церкви, на стінах якої збереглися невеликі фрагменти розписів XVIII та кінця XIX ст., нині експонуються елементи церковного облачення кінця XVII – XVIII ст., літургійні тканини І половини XIX ст., церковне начиння кінця XIX – початку XX ст., богослужбові книги XVIII ст., серед яких – «Апостол», виданий у друкарні Києво-Печерської лаври 1768 р.
Здавалося б, що цікавого у десятому перевиданні цієї богослужбової книги в Києві? Але, за каталогами українських стародруків, дане видання виявлено лише у двох провідних державних книжкових колекціях – Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського, Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Короленка та приватній збірці В. Гайдука. Отже, лаврський «Апостол» 1768 року з фондів заповідника «Софія Київська» є раритетом!
Як же сталося, що книга, видана у другій половині XVIII століття немалим накладом стала рідкісною в наші дні? Лютим ворогом монастирів завжди були пожежі, що знищували споруди й монастирське добро. Так, вночі з 2 на 3 серпня 1772 року, друкарня Києво-Печерського монастиря була «разорена пожарным случаем»: згоріло друкарське обладнання, словолитня, запаси паперу, а головне – книжки, що зберігалися на верхньому поверсі. Тому й не дивно, що до наших днів збереглося так мало стародруків того періоду!
Видання «Апостола» (1768) здійснено за архімандрита Зосими Валкевича, який управляв Києво-Печерською обителлю у 1762–1786. Лаврський «Апостол» 1768 року має гарне художнє оздоблення, але на жаль, у примірнику, який представлено в Будинку митрополита, відсутній титульний аркуш з фортою-мідеритом «Зішестя св. Духа» (1738) роботи ієромонаха Макарія та гравюра на його звороті.
У тексті – шість сторінкових гравюр, виконаних в техніці деревориту із зображенням апостолів Луки (втрачена), Якова, Петра, Іоанна, Іуди та Павла роботи київських граверів Гликерія Баранецького та Георгія. Щоправда, кліше ілюстрацій було вирізано до лаврського «Апостола» 1722 року – першої богослужбової української книги, що вийшла в світ з цензурним свідоцтвом Синоду.
Серед елементів художнього оформлення – чудові сюжетно-орнаментальні заставки з зображеннями апостолів в овальних рамах серед акантового листя (чотири з них мають підпис гравера Філарета); кінцівки, художні ініціали, надруковані червоною фарбою.
Домова Свято-Макаріївська церква була відкрита й для парафіян, які піднімалися сходами, влаштованими у прибудові з північного боку Митрополичого будинку. Під час літургії на мирян споглядали чотири євангелісти, намальовані на склепіннях церкви.