Про це розповіли у Національному антарктичному науковому центрі.
Офіційна назва цього явища – млинцевий лід. Його діаметр може коливатися від 30 см до кількох метрів, а товщина сягає 10 см.
Такі “млинці” можуть утворюватися кількома способами.
Коли вода починає замерзати, в ній з’являються льодяні голки або пластинки. Згодом вони скупчуються в льодяне сало (така густа крижана каша). Також на поверхні водойми може формуватися сніжура – скупчення снігу, який падає в холодну морську воду з температурою нижче 0 і тому не тане. Власне із льодяного сала або сніжури й “печуться” крижані млинці.
Для їхнього “приготування” має бути нестабільна температура
в районі 0, а також невеликий вітер та хвилі. За таких умов лід замерзає не суцільною корою, а окремим шматочками. Вони “обточуюються” одне об одного, отримуючи круглу форму та підняті краї.
в районі 0, а також невеликий вітер
та хвилі. За таких умов лід замерзає не суцільною корою, а окремим шматочками. Вони “обточуюються” одне об одного, отримуючи круглу форму та підняті краї.Потім, залежно від температури, “млинці” або тануть, або застигають в еластичну льодову кору, що має назву нілас.
Інший варіант – це коли на поверхні води одразу утворюється нілас, але потім з’являються сильні дрібні хвилі, під дією яких кора ламається і перетворюється на млинцевий лід. Цей процес може відбуватися не лише з ніласом (товщина – до 10 см), а й з наступним за віком молодим сірим льодом (товщина – 10-15 см).
Цікаво, що млинцевий лід зустрічається не лише в Антарктиці чи Арктиці, а й у інших морях та прісних водоймах, зокрема в Україні (хоча набагато рідше). Так, на початку лютого минулого року це явище спостерігали на березі Азовського моря в Бердянську. Щоправда, там його назвали льодяними медузами.