Десятикласник кілька місяців тому придумав систему, яка за допомогою штучного інтелекту та алгоритмів обчислення допомагатиме оператору визначати та збивати FPV на лінії фронту. Разом із другом розробили прототип, протестували мотори на тестовій 3D-моделі.
Як пише DOU, Володимир Ніколаєвський — підліток, який хоче допомогти українським військовим. І він працює над тим, щоб розробити нейронну мережу для виявлення дронів із відстані принаймні двісті метрів
“Коли мені було тринадцять років, я зібрав свій перший дрон. Показав, що це можна робити, тато… Я сам захотів, мені замовили компоненти з Китаю, паяльники. У ютубі є відеогайд від Social Drone. Не знаю, як для кого, та для мене пайка виявилася доволі легкою. Можливо, тому, що я паяв ще в років 11 громіздким радянським паяльником і зрозумів, як це робиться. І коли паяв самотужки дрон, було доволі легко поєднати ці малі компоненти”, – говорить юний винахідник.
Також сам налаштовував мікроконтролер, припаював мотори, контакти, скручував усе докупи. Дрон і пульт до нього він віддав на навчання татовим знайомим інструкторам: вони навчають людей літати на дронах в реальних умовах.
Володимир каже, що обрав для себе онлайн-школу, щоб могти більше зосереджуватися на тому, що цікавить, і легше закривати предмети, які він не бачить як складову свого життя надалі. Наприклад, географія. Додатково підліток вчиться по ютубу, на курсах, які сам собі шукаю. Поза тим майже рік навчається в IT Step.
“Мій графік розписаний з 6:00 до 23:00, кожні пів години щось інше. Проходжу курси зі штучного інтелекту, Python, цікавлюся Computer Vision. Улітку, поки не було уроків, посилено вивчав Data Science для data prediction на майбутні дані. На жаль, тепер через заповнений розклад не маю часу на це”, – говорить підліток.
Киянин також читає книжки про ведення бізнесу, про те, як правильно взаємодіяти з людьми, як спілкуватися.
“Закрити українське небо від дронів, щоб військовим стало легше просуватися на землі — це моя першочергова мета. Збивати «шахеди» — це вже другорядне. Мати змогу розвивати все, масштабувати — це шлях, яким хочу йти, але поки він звучить як мрія”, – розповідає Володимир.
Якщо ж війна закінчиться і можна буде займатися цивільними проєктами, то хлопець планує повернутися до розробки, яку спільно з татом розпочав напередодні війни. Це застосунок для спільних подорожей, далеких і близьких.