Тамара добре вивчила девіз своїх батька і мати: “можна вбивати заради власного добробуту”. Вона продовжувала сімейну справу, а її злочини вирізнялися мстивістю та підступністю. Тамара Іванютіна навіть могла вбити через неприязнь.
Далі у “ВК” історія про жінку, яка стала останньою засудженою до страти у Києві та останньою розстріляною жінкою у Європі.
Родина
Народилася Тамара у сімʼї Антона та Марії Масленків у 1941 році у Тулі на території сучасної РФ. Загалом у родині було шестеро дітей: три хлопці та три дівчини.
Для батьків Тамари було дуже важливе матеріальне забезпечення. І вони вчили своїх дітей: “Якщо тобі щось потрібно – просто піди і візьми це”. І це не про працю над собою, долання перешкод на шляху до мрії. Це був заклик прибирати із життя всіх, хто заважає.
Девіз сімейства: “Потрібно не скарги писати, а дружити з усіма й пригощати. Але в їжу особливо шкідливим додавати отруту”.
Першою жертвою батька Тамари Антона Масленка був його брат, який подався до “Червоної армії” усупереч волі родини. За це він його зненавидів та підсипав у чай щурячу отруту. Брат помер.
Мати – Марія не відставала від коханого та отруїла сусіда, який жив з ними у комуналці, адже він занадто гучно вмикав телевізор.
Також Масленки отруїли власну родичку. Вона приїхала до них у гості й зробила зауваження про калюжу у вбиральні. За це вона отримала смаколик із щурячою отрутою.
Загалом, подружжя Масленків десятиріччями масово труїли людей. Вони не цуралися вбивати усіх, хто на їхню думку перед ними завинив. Хтось із жертв виживав, хтось ні.
Але щасливе сімейство залишалося безкарним. А шестеро дітей зростали в атмосфері, де вбивство вважалося нормою, така собі необхідність заради власного добробуту.
Тамара Масленко
Майбутня київська отруйниця була середньою донькою Марії та Антона. Тамара гарно вчилася не тільки у школі, а й у батьків й підтримувала їхню “сімейну справу”.
Вперше вийшла заміж за далекобійника. Він їздив по країнах СРСР. Професія була доволі прибутковою і скрути у молодої сімʼї не було.
Однак Тамара не хотіла ділити із чоловіком гроші та його квартиру. Тому вона почала невеликими дозами підсипати йому в їжу щурячу отруту – талій.
Її чоловік загинув у день, коли повернувся з чергового рейсу. До речі вже під час рейсу за згадками напарника, йому було дуже зле – боліли ноги, сипалося волосся, він не міг керувати вантажівкою.
Причиною смерті чоловіка Тамари медики назвали серцевий напад.
Разом зі смертю “коханого” чоловіка Тамара стала законною власницею квартири та всього його майна, яке вона швидко продала.
На отримані кошти Тамара переїхала до Києва, де знайшла нове кохання – Олега Іванютіна. Вийшла за киянина заміж, взяла його прізвище та почала життя “з чистого аркуша”.
Тамара Іванюткіна: вб’ю, але отримую будинок, заведу свиней і куплю чорну “Волгу”
Напевно, новий чоловік Тамарі подобався більше, адже його труїти вона одразу не стала. Він працював водієм автобуса, власної квартири в нього не було. Однак, його батьки мали власне житло – ділянка землі та будинок.
Гарних відносин між Тамарою та свекрухою не було, і вони весь час погіршувалися. Свекруха хотіла онуків і постійно казала, що пора народжувати й взагалі: “без дитини родина неповноцінна”.
Одного разу свекруха поставила умову, якщо Тамара не народить, то не буде прописана у їхньому столичному будинку. На жаль, свекруха не знала, головний девіз сімʼї Тамари.
А затишний будинок з великою територією родичів її чоловіка дуже Тамарі подобався. Там вона думала влаштувати свиноферму, аби надходив постійний прибуток. А вже на отримані кошти – купити автівку “Волга”. Мотивації Тамарі вистачало.
Якось молоде подружжя приїхали до батьків. Тамара допомагала свекрусі готувати обід.
Всі вони поласували обідом й були дуже задоволені. Тамара з Олегом поїхали до дому. Ближче до ночі свекру стало зовсім зле. Старий мучився від сильного болю у ногах. Навіть від дотиків, він кричав ніби до нього приклали гарячу праску.
Зранку мати подзвонила Олегу. Він порадив викликати швидку. Мати так і зробила. Батька Олега шпиталізували. Однак лікарі діагностували у старого лише загострений поліартрит, виписали пігулки та відправили до дому.
Тамара одразу почала “хвилюватися” за свекра та наполягала, що вона має поїхати до батьків Олега, аби допомогти доглядати свекра.
Після повернення до дому свекра, до них навідалися молоді. Тамара годувала старого з ложки супом, давала ліки, клала під ноги грілку й висловлювала крайню стурбованість здоровʼям батька Олега.
Однак, “відчайдушна допомога” Тамари не допомогла. Старий дуже швидко помер.
На його похороні зле стало вже свекрусі Тамари. Цьому ніхто не здивувався, адже вона ж чоловіка хоронила, крім того, вік та здоровʼя вже не те.
Олег попросив Тамару принести матері ліки – Валокордин. Тамара принесла, проте одразу, як свекруха випила чарку води із “Валокордином” їй стала ще гірше. Почала крутитися голова, боліти ноги, а на губах виступив білий наліт. Жінку знудило.
Мати Олега була переконана, що Тамара принесла їй отруту і намагалася отруїти. Серед людей, які прийшли на похорон, почалися сутички. Знайшлася жінка, яка бачила, що Тамара підлила щось в маленьку баночку ліків.
Люди вимагали викликати міліцію та відправити на експертизу склянку із рештками ліків.
Але Тамара стояла поряд і чула що і хто казав. І шансів у них не було. Тамара розбила баночку з ліками й стакан о землю. Скло розлетілося, залишки рідини вбралися у землю. Доказів не залишилося.
Однак, натовп оскаженів. Тут втрутився чоловік Тамари Олег. Він попросив людей не псувати й так похмурий день його життя. Його мати, який все ще було погано, зайшла у дім. Більш вона не виходила.
У неї почали проявлятися ті самі симптоми, які були у її чоловіка перед смертю: боліли руки та ноги. Наступного дня вона викликала швидку. Через два дні вона померла.
Олег не вірив, що Тамара причетна до вбивства його батьків.
Тамара швидко втілила свою мрію – влаштувала на території будинку батьків Олега свиноферму. А щоб було чим їх годувати – влаштувалася посудомийкою у школу № 16.
Там вона забирала всю їжу, яка залишалася після дітей та згодовувала її своїм свиням. Чорна “Волга” була все ближче до Тамари.
Поки Тамара вирішила не труїти свого чоловіка, адже люди все ще обговорювали її причетність до смерті батьків Олега. Тому вона почала підмішувати йому отруту маленькими порціями.
У розмовах із сусідами вона розповідала, що її Олег почав хворіти та мабуть, це спадкова хвороба, батьки його від неї ж померли.
Робота Тамари у київській школі № 16 та полювання за недоїдками
У школі Тамара постійно конфліктувала з колегами. Всі говорили, що вона сварлива та нахабна.
Тамара часто крутилася біля каструль та плити, хоча готування їжі не входило до її обовʼязків. Їй також неодноразово робили зауваження щодо крадіжки їжі, однак кожного разу Тамара починала істерити, влаштовувати скандал та кричати, що це не вона.
Більшість не хотіли вв’язуватися у скандал, тому припиняли розмову.
Першою жертвою Тамари стала дієтсестра Наталя Кухаренко. Вона організовувала план харчування для дітей та слідкувала за дотриманням санітарних норм.
Наприкінці 1986 року Тамара Іванютіна підлила їй отруту у їжу. Дієтсестру Наталю мучили сильні болі у суглобах, затерпання рук і ніг. Сама вона думала, що це через трагедію на ЧАЕС з нею таке відбувається.
Наталя Кухоренко звернулася у лікарню, там все вже за відомим сценарієм: невідомо що з людиною, невідомо як лікувати. Шкільна дієтсестра померла. За висновком лікарів – від серцево-судинної недостатності. Жодних запитань ні у кого ця смерть не викликала.
Тим часом на такі самі симптоми почали страждати ще чотири людини у школі.
Пʼятикласник та його сестричка першокласниця, які попросили у посудомийки залишки котлет для своєї собаки.
А також партійна організаторка Катерина Щербань й вчитель хімії Віктор Стадник, які постійно сварилися із Тамарою Іванютіною та перешкоджали її крадіжкам з їдальні.
Діти та вчитель хімії вижили, однак вчитель залишився інвалідом. Партробітниця померла.
Аби свиням Іванютіної залишалося більше їжі, вона почала ввечері вимикати холодильники. За це з нею сварилися працівники їдальні, а завідувач, на прізвище Нога, почав замикати комору із їжею та холодильниками на ніч.
Іванютіна була розлючена, вона в очі йому сказала: “Нога піде слідом за Кухаренко”.
Тамара продовжила свою сімейну справу. Було вже понад десятка постраждалих. Нарешті залучили міліцію.
16 березня дітей, які залишилися на продльонку нагодували їжею, яка залишилася: гречаним супом та смаженою курячою печінкою. Однак, Тамара додала до супу свою особливу спецію – талій. Завідувачу їдальні вона теж підлила у його тарілку із супом, але чоловік суп не їв – бігав у справах.
17 та 18 березня 1987 року зі школи привезли трьох шестикласників та 10 дорослих. Всі з однаковими симптомами: слабкість і сильний біль у суглобах.
Двоє дітей — Сергій Панібрат і Андрій Кузьменко померли практично одразу. Ще загинули двоє дорослих – один з вчителів та майстер по ремонту холодильників.
Харчове отруєння лікарі встановили не відразу, підозрювали кишкову інфекцію, епідемію грипу. Проте, коли у всіх почали випадати волосся – лишилася тільки одна версія – отруєння.
Після важкого стану у реанімації, девʼять потерпілих одужували. Усі вони вказували на шкільну їдальню.
Слідство і арешт Тамари Іванюткіної
У міліція відкрили справу, почали розслідування. Обшукали школи та особливо ретельно їдальню. Викликали санепідемстанцію.
Слідчі вирішили допитати людину, яка відповідає за дотримання санітарних норм. Але дієтсестра Наталя Кухоренко вже загинула місяць тому. Це також викликало питання у слідчих.
Шкільна медсестра, яка провідувала Кухоренко у лікарні розповіла, що діагноз лікарів їй показався дивним. Слідчі встановили, що Наталя Кухоренко загинула від тих самих симптомів, що були у постраждалих та загиблих 17 та 18 березня.
Тіло шкільної дієтсестри було ексгумовано. У тканинах знайшли рідкісний метал – талій.
Зачіпок у їдальні слідчі не знайшли. Однак знайшли посудомийку. Вона заважала слідчим проводити обшук їдальні, а коли її попросили не заважати й вийти, вона влаштувала скандал. Так слідчі звернули на неї увагу і вирішили перевірити на причетність до справи.
Слідчі виявили, що трудова книжка у Тамари Іванютіної фальшива, а у справжній зазначено, що Тамара не має право працювати у дитячих установах через судимість за спекуляцією.
Детективи почали опитувати її сусідів. Тут вже стало відомо про смерть її чоловіка, смерті батьків її другого чоловіка та хворобу її чоловіка. Він розповів слідчим про біль по всьому тілу, затерпання ніг. На той момент Олег вже втратив волосся.
Всі симптоми у всіх випадках збігалися і походили на симптоми постраждалих і загиблих у вересні після їжі у шкільній їдальні.
Слідчі отримали дозвіл на обшук будинку, де жило подружжя Іванютіних. До речі, Олег, який на той час вже втратив волосся був впевнений, що це помилка. Тамара, як завжди, поводилася зухвало і хамила слідчим.
Слідчі нічого не знайшли.Вже на виході експертка-хімік Валентина Калачикова помітила невелику тумбочку під вікном. Її слідчі чомусь оминули.
Тамара тоді сказала, що це швейна машина, яка дісталася їй від свекрухи. Експертка взяла ключ і відкрила тумбочку. Там були голки, нитки, ножиці та флакон з мастилом для швейної машинки. Однак пляшка була занадто важка, як для звичайного мастила для машинки. Тому експертка забрала її із собою для експертизи.
Експертиза показала, що у банці знаходився розчин Clericі, тобто водний розчин талію. Просто у магазині його було не купити.
Тамару заарештували. Виявилося, що Тамарі постачала цей водний розчин талію одна з лаборанток геологорозвідувальної експедиції. Жінка знала Тамару давно, і Тамара їй завжди жалілася на пацюків. Тому ця знайома давала їй отруту. Але попереджала їх про отруйність речовини.
Коли її чоловік дізнався про докази проти Тамари, він ледве її не задушив. Його ледве відтягнули та заспокоїли.
На допиті Тамара зізналася, що отруїла дітей 16 березня в їдальні, тому що хотіла провчити дітей, які відмовилися допомогти їй переставити стільці у їдальні.
Так поступово слідство дісталися до сімейства Масленків – батька та мати Тамари та їхньої третьої доньки Ніни Мацебори. Сестра Тамари також була добре навчена сімейній справі Масленків.
У Ніни чоловік також став сильно хворів після одруження. Вона відмовила його від лікування в лікарні, сказала, що сама буде лікувати вдома. Він швидко помер, квартира дісталася Ніні.
Обшук батьків Тамари не дав результату.
Тим часом, мати Тамари Марія спекла млинці із “сімейною спецією” та понесла їх сусідці, яка мала велику пенсію за інвалідність. Марія теж хотіла пенсію сусідки. Однак, сусідка не схотіла їсти млинці Марії та дала один своїй домашній кішці. Через день кішка померла. Сусідка розповіла все правоохоронцям.
Масленків затримали. На допиті вони детально із задоволенням розповідали кого і як вбили. Вони зовсім не каялися, більше пишалися цим.
Суд Тамари Іванюткіної та її родини
У Київському міському суді розглядалися отруєння які вчинялися понад сорок років. Антону Масленку тоді було 79, Марії – 77, їхній дочці Тамарі 45, а Ніні – 42 роки.
Тамара розповідала, що експериментувала із дозами препарату на сусідських кішках та курках. Хотіла точно знати яка доза смертельна, а яка ні. Ніякого каяття від Тамари не було. Вона розповіла, що підбирала дози так, щоб жертви могли якомога довше мучитися. Так вона хотіла провчити тих, хто їй не подобався чи заважав.
Слідчим вдалося підтвердити 40 випадків отруєння родиною Масленків. З них 13 померли.
На особистому рахунку Тамари було 20 отруєнь, девʼять з яких стали смертельними.
Залишалася вірогідність, що жертв було значно більше.
Усіх чотирьох визнали осудними. За словами психологів Тамара була адекватною, але мала завищену самооцінку, мстивість та агресивність.
Суд розбирався у справі протягом трьох місяців. У залі суду завжди був аншлаг: родичі та друзі загиблих, знайомі Масленків, а також глядачами, яким було цікаво подивитися на розгляд резонансної справи.
Мотивами вбивств завжди була власна вигода: отримати квартиру, будинок, більшу пенсію чи залишки харчів.
Тамарі Іванютіній запропонували в останньому слові перепросити у родичів загиблих, але вона відмовилася і сказала, що обурена такою пропозицією, бо це для неї приниження: “У мене не те виховання”.
Вирок сімейству душогубів
Іванютіна була засуджена до найвищої міра покарання – розстріл. Її сестра Ніна отримала 15 років увʼязнення, батько – 13 років, мати – 10.
Іванютіна пропонувала охоронцям “багато золота” аби ті її відпустили, подавала апеляцію. Але все було марно.
6 грудня 1990 року здійснили страту Іванютіної у Лукʼянівському СІЗО. Чоловіку Тамари повідомили про розстріл його дружини листом. Сам Олег не хотів мати нічого спільного із Тамарою.
Місце поховання київської отруйниці невідоме.
Її батьки померли у вʼязниці. Сестра Ніна пробула у вʼязниці частину терміну і вийшла на волю вже у незалежній Україні.
Дивіться також: Київський “Роліт” – унікальний будинок, який зберігає злочини СРСР