У Києві працюють 25 державних та близько 20 приватних театрів
Київ нині є рекордсменом за кількістю театрів. Вартість квитків коливається від 250 до 2500 грн. Попри великий вибір, без глядачів актори не сумують.
У перші дні року, з-під ялинки глядачі за тиждень добирали останні квитки на виставу театру КУЛЬТ «Клуб хтивих невдах», заплановану не на вихідний, а на вівторок, 13 січня.
А після прем’єрного показу вистави LoveRevolution від театру «Золоті ворота», що відбулася у січні, квитки за декілька днів розібрали і на січень, і на лютий, щасливчики вчасно позамовляли березневі.
У останній – за основу взяли твори українських класиків початку ХХ ст., які вивчають у шкільній програмі української літератури. Дивитися йшли глядачі різного віку – бо і глибоко, і контрастно.
Замість походів у нічні клуби – до театру, де розкажуть про секс і почуття
Зважаючи, що серед покупців квитків на вистави в Києві чимало молоді, а також родин віком до 35, популярне явище – афіша з позначкою 16+. Жителі столиці очевидно значно частіше йдуть на вистави «для дорослих», аніж на подібні фільми у кінотеатрах. Бо на сцені – відверто, живо, і по-нашому.
До прикладу, в репертуарі театру «Чорний квадрат» у лютому-березні:
- “Закохані танцюють у ліжку” – про співпадіння інтимних бажань та взаємність у близькості;
- “Секс. Тимчасово недоступний” – з вільним переказом Гамлета у вільній та смішній манері;
- “До і після сексу з Курилко” – відверта, без страху і комплексів розповідь про справжню дружбу та близькість;
- “Сексом Дружбу не зіпсуєш”, яку ще називають гостро-сексуальною комедією для дорослих.
Комедію «Еротика життя або 15 діб у холодильнику!» у лютому показали в театрі «Дивні люди» з екстримом, улюбленими гаджетами та місцевими жартами.
А в театрі «Культ» на днях дивилися еротичну комедію про кульгавого боксера та підпільний боксерський ринг із красунями «В боксі одні жінки».
А ТОТЕАТР запросив на екскурсію в нетрі чоловічого тіла під час вистави «Ч.С».
Вистави за творами світових класиків та з одвічними сенсами – у попиті
Під час війни та пошуку персональних опор та цінностей кияни охоче дивляться вистави, в основі яких твори класиків. Театрали вивчають українське та шукають сенсів та паралелей, а також спільно із колегами зі світових театрів намагаються якомога краще актуалізувати те, що містить відгомін століть та близьке європейцям.
У Національній опері показують «Макбета», зазначаючи, що українцям близькі патриотичні мотиви твору та що одна зі сцен, де співається про сплюндровану батьківщину, особливо захоплює. Оперу на чотири дії за мотивами трагедії Вільяма Шекспіра поставив у головному театрі країни відомий італійський режисер Італо Нунціата.
На україномовну версію популярної лондонської комедії-франшизи “The Play That Goes Wrong” кияни ходили в Театр на Лівому березі. “З цією виставою щось не так” – це спільна робота киян та театрів Дайлес (Латвія) і Mischief (Велика Британія).
У лютому сучасна та класична музика композиторів Америки та Європи звучить у виставі «Імперія янголів» від театру «Візаві», створеній за сюжетом книги-бестселера «Одою життя» Бернара Вербера.
А в театрі ім.І.Франка традиційно манять глядачів на “Конотопську відьму” за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка, прем’єра якої відбулася ще у 1982 році. Квитки на виставу Івана Уривського на найближчі тижні ще є в касах театру.
Інтерактивні видовища, що втягують глядача
Цікавим творчим рішенням є вистави, де актор особисто спілкується з глядачем, задаючи йому питання та дозволяючи вже під час видовища озвучити відповідь. Відвідувачам подобається відчувати себе частиною постановки та не стільки дивитися на сцену, як самому перебувати на сцені. Це дуже схоже до ефекту соцмереж – коли ми одночасно і читачі, і присутні поруч.
Такою є вистава про події в садибі, збудованій у 1908 році, «Довірливі розмови» від Малого театру, створена за мотивами роману Інгмара Бергмана.
Формат, який ще називають: «театр підглядання», «імерсивна вистава», «постановка формату site-specific»”. Тут глядачі разом із персонажами переміщаються кімнатами історичної будівлі, а декораціями слугують інтерʼєри початку двадцятого століття.
Цікаво і близько глядачі почувають себе і під час вистави “П’яні вишні” від Арт-Братислави. Про мрії, страхи та думки жінок.
Виграють усі…
Похід до театру – це не лише про перегляд і гарно проведений час, а й про якісне спілкування – з акторами, іншими глядачами, самим собою. Навзаєм, театрали працюють, пізнають своє, мають гарну нагоду залучати новий світовий досвід та виводити сучасну культуру на новий рівень. Як наслідок, у виграші всі – і глядачі, і театрали, і українське суспільство.