«Великий Київ» поспілкувався з одним із лідерів перегонів на 211-му окрузі секретарем Київради Володимиром Прокопівим.
Той розповів, про що розмовляє на зустрічах із виборцями, чим переймаються мешканці району і яким бачать його майбутнє.
– Володимире! Судячи з рішень Київради, ваш «список гарних справ» для округу № 1 в Голосіївському районі, де вас обрали депутатом, доволі вагомий. З вашої ініціативи 10-м ділянкам на Деміївці надано статус скверу, споруджено 15 дитячих майданчиків, що важливо для району, де багато новобудов, а отже і дітей. Розпочато реконструкцію Голосіївського парку, капремонти в сферах ЖКГ і транспортної інфраструктури. Назвіть, будь ласка, п`ять проєктів, найважливіших для мешканців району, впроваджених з вашої ініціативи?
– Як на мене, все, що робиться для комфорту громадян, однаково важливо. Більше тисячі дітей відвідують центр дитячого дозвілля «Салют», життя якого насичене цікавими подіями. Впевнений, що це важливо. Новий дитячий садочок, збудований в мікрорайоні за останні 30 років – теж важливо. Добудова нових корпусів гімназії, якій, до слова, понад 100 років, – теж важливо. Капітальний ремонт центрального шляхопроводу, а саме міст на Голосіївську площу, проспект Науки, – надзвичайно важливо. Проте бювет в центральній частині мікрорайону важливий не менш. Тепер мешканцям не потрібно ходити по воду до сусіднього району. Тому, мабуть, недоречно ранжувати справи на перше, друге, третє.
– Як серед великої кількості нагальних справ обирали найважливіші?
– На жаль, вибирати не доводилося. Потрібно було вирішувати все і одразу. Коли я балотувався, дав собі слово, що зроблю все можливе для усунення численних проблем. І все для цього робив, що було важливо для мешканців та для мене, тому що живу на тому ж окрузі, ходжу тими ж вулицями.
– Чи мали проблеми із втіленням ініціатив?
– Мабуть, не було жодного проекту, де минулося б без проблем, підводних каменів, бюрократичних перешкод, які доводилося долати – від звичайного саботажу чиновників дрібного та середнього рівня та непутящої роботи підрядників до системи ProZorro, яка сприяє збереженню державних коштів, але чинить негативний вплив на якість виконання робіт, тому що здебільшого тендер виграють підприємства, не здатні вправно виконати роботу.
– Який відсоток від того, що ви планували і обіцяли, виконано?
– Це більше, ніж 100%, тому що в процесі вирішення проблем з`являються інші, які натомість теж потребують вирішення.
– Скільки коштів витрачено на реалізацію ваших проєктів?
– Це різні гроші. І некоректно було б їх разом рахувати. Наприклад, дитячий центр «Салют» – благодійний проєкт, реалізований на наші з дружиною кошти. Якусь частину ремонтів виконано на спонсорські кошти підприємств. Але в основному – за рахунок бюджету. Все зроблено за кошти з податків. Депутат виконує роль менеджера. Його завдання – стежити, чи правильно спожиті кошти, на що витрачені і чи якісно виконані роботи.
– Ще про гроші. Минулоріч кожному депутатові на виконання повноважень було виділено 600 тис. грн. Як ви розподіляєте ці кошти, хто і з якими проханнями до вас звертається?
– Завжди можна перевірити, куди витрачаються гроші, надані на виконання депутатських повноважень. Крім того, формуються фінансові звіти. А щодо розподілу, першого року я прагнув надати найбільшу допомогу дитячим садкам. Останніми роками переважна сума витрат йде на допомогу людям, що опинилися на межі виживання, яких, на жаль, дуже багато, принаймні в мене на окрузі.
– У вас ніби благополучний округ.
– На жаль, це не так. Є будинки з красивими фасадами. Але більшість із них збудовані 50-60 років тому. Серед мешканців – пенсіонери. Забезпеченими їх назвати не можна.
– Чи має депутат-мажоритарник певні важелі і вплив, аби зробити щось для місцевості, від якої проходить до парламенту? Або на сьогодні, зважаючи на децентралізацію, для депутата парламенту це неможливо?
– Депутат-мажоритарник може суттєво впливати на життя на окрузі. По-перше, використовуючи фонд, наданий йому для виконання повноважень. По-друге, він має можливість скеровувати субвенції з державного бюджету на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення соціально-економічного розвитку на окрузі або долучатись до державних програм. А це можливість отримати мільйони коштів для втілення масштабних проєктів, таких, скажімо, як будівництво лікарень.
Звісно, виконання вартісних амбітних завдань, втілення яких сприятиме поліпшенню життя мешканців округу, потребує тісної взаємодії усіх ланок влади, а це керівні органи КМДА, очільник району, місцевий та народний депутати. Організація такої взаємодії та налагодження практичних стосунків з представниками інших політичних сил сприятиме реалізації суспільно значущих проєктів. І перш за все я постараюся налагодити зв’язки з депутатами Київради на окрузі, не має значення, яку політичну силу вони представляють.
– Як депутат Київради ви дали старт проекту підземного переходу від станції метро Виставковий центр до ВДНГ, що буде реалізовано в 2021 році. Які ще проекти подібного рівня хотіли би запустити?
– Найбільший і найважливіший проєкт, який буде реалізовано найближчим часом, – реконструкція парку ім. Рильського та очистка розташованого там каскаду озер. Озера ніколи капітально не чистилися. Зараз парк непридатний для відпочинку мешканців. Реконструкція передбачає будівництво нових сучасних доріжок – для пішоходів і велосипедистів, інфраструктуру для дозвілля дітей. Передбачені освітлення, полив, місця для вигулу собак. Роботи багато. Хочу, щоб парк ім. Рильського був найкращим у місті.
Ще одна важлива справа – завершення будівництва розв’язки на перетині проспекту Науки і Столичного шосе. Модернізація залізничного переїзду, який досі регулюється шлагбаумом.
– Населення Голосіївського району вже в найближчі п`ять років, за прогнозами, може зрости у 1,5 раза завдяки швидкому розширенню житлового фонду. Район конче потребує сучасної інфраструктури: дитячих садочків, шкіл, амбулаторій. З вашої подачі був побудований дитячий садок на пр. Науки. Чи плануєте найближчим часом продовжувати розбудову?
– Найперспективніший шлях вирішення цієї проблеми – відновлення роботи дитячих садочків, свого часу відданих комерційним та державним структурам, відселяти їх звідти. Інший шлях – будівництво нових. Але на даний момент будь-яке будівництво без затвердженого детального плану територій (ДПТ) неможливо. А на їх підготовку, узгодження та затвердження Київрадою йдуть навіть не місяці, а роки. Тому треба дати право місту приймати рішення про будівництво шкіл та дитячих садків без прив’язки до ДПТ. Для цього в законі про містобудівну діяльність змінити всього декілька слів «за виключенням дитячих садків і шкіл». Але, мабудь, у депутатів Верховної Ради не було на це часу.
– Яка ймовірність, що запущені проєкти вже незворотні і будуть реалізовані? Що потрібно, аби їхня чинність була успадкована? Можливо, відбудуться певні оперативні зміни?
– Будь-який безконтрольний процес рухається в напрямку від поганого до гіршого. Зараз матимемо кілька виборів поспіль – після парламентських, скоріш за все, пройдуть місцеві. Важливо, щоб були обрані люди, які мешкають не у віртуальному світі, а в районі. Крім того, живуть проблемами району. Тоді матимемо спадковість. Натомість маємо велику ймовірність, що пройдуть ті, які не перейматимуться наступництвом.
– Ваша думка щодо впливу місцевого самоврядування на ситуацію в Києві?
– Органи самоорганізації населення, безперечно, роблять вагомий внесок у розбудову міста. Так, у Голосіївському районі вже багато років існує негласна конфедерація локальних спільнот. Саме тут з’явилися перші ОСН – комітети мікрорайонів Теремки-1 і Теремки-2. Серед їхніх перемог – парк площею 18 га біля мікрорайону Теремки-1. Одним з ефективних інструментів господарювання є ОСББ, створювані мешканцями багатоквартирних будинків. Мешканці опікуються власною нерухомістю, що дозволяє ефективніше використовувати кошти на енергозбереження і модернізацію будівель та має багато інших переваг.
Люди захищають суспільні інтереси, свої права, контролюють діяльність влади, беруть участь у господарюванні, облагороджують двори і парки, обстоюють їх цілісність. Саме тут з’явилися перші київські «будівельні пікети». Можна сказати, громада Голосієва – одна з найактивніших у Києві.
– Що насамперед маєте намір зробити для міста в разі обрання до парламенту?
– Найперше планую реанімувати проєкти, подані до парламенту київською владою за останні 3,5 роки. Наприклад, проєкти щодо паркувального простору, а також деякі проєкти щодо змін в містобудівної документації. Займатимемося усім, що стосується розвитку інфраструктури району, соціального забезпечення району та міста.
– На нашу думку, Закон про столицю давно потребує поправок. 2010-го до нього було внесено зміни, які розділили повноваження Київського міського голови і голови КМДА, крім того, були прописані повноваження районних рад. Чи не плануєте його переглянути?
– Як голова української делегації Конгресу регіональних місцевих рад вважаю, що повноваження мають бути максимально передані громадам на місцях. І йдеться не про повернення районних рад. А про значно більшу їхню кількість. За моїми підрахунками, їх може бути 27, але справді більше, тому що в межах району можуть виникати кардинально різні проблеми. В тому ж Голосіївському районі жителі центральних вулиць Великої Васильківської та Антоновича мають одні проблеми, а ті, хто мешкає на Корчеватому – інші. Вважаю, що точкові зміни до Закону про столицю не вирішать проблем громадян. Потрібна ґрунтовна реформа, щоб рада кожної громади найперше отримала право розпоряджатися майном та бюджетом.
– Зараз ви зустрічаєтеся з виборцями як кандидат у народні депутати. Про що вас просять і що кажуть люди?
– Палітра широка – від нової лавочки та світлофора до змін до Конституції в частині скорочення складу парламенту, обмеження повноважень тієї або іншої гілки влади, надання права законодавчої ініціативи судовій гілці влади. До речі, в цьому є логіка.
– Стосовно вашої аудиторії. Звісно, вона широка. Із ким вам простіше контактувати? З ким розмовляєте однією мовою?
– Маю унікальну ситуацію. І з пенсіонерами знаходимо спільну мову, і зі студентами. Зокрема, зробили декілька звернень від імені Київради до Верховної Ради щодо першого робочого місця, пільгових кредитів для молоді. З середнім класом, малим бізнесом також продуктивно спілкуємось.
– Як оцінюєте чинну кампанію на вашому окрузі? Наскільки вона брудна? Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію зі зливом персональних даних виборців Голосієва.
– Виборчу кампанію я провадив, відштовхуючись від того, що було зроблене мною як депутатом міської ради, та що буде зроблене за умови обрання депутатом Верховної Ради. Не вступав у жодні дискусії, не аналізував ані моральні якості, ані інтелектуальний рівень кандидатів. Жодних аналітичних оцінок не виносив у публічну площину, зосередившись на прямому спілкуванні з виборцями.
На моє переконання, найкраща технологія – особисте спілкування з виборцями. За цей час я зустрівся с тисячами людей. Проте мої основні опоненти, ллючи на мене бруд, до людей не виходять і очей туди не показують. Бо не знають, як відповісти на питання про те, що вони зробили і що планують зробити. Тому що нічого не зробили і не збираються. Більшість кандидатів, які є в бюлетені, хотіли мати зі мною якісь дискусії, дебати, елементи івенту, шоу, ще щось, але маючи по п’ять-шість зустрічей на день, я позбавлений можливості брати участь у чужих кампаніях. Натомість кожен із них міг прийти на таку зустріч. Проте приходили тільки члени штабів.
Стосовно зливання персональних даних: ми вже звикли до брудних передвиборчих кампаній і безпідставних звинувачень у підкупі, натомість цього разу технологи намагаються бити і по виборцях.
Так, були опубліковані персональні дані членів виборчих комісій, активістів і просто прибічників політичної сили, складені ще під час передвиборчих кампаній 2015 і 2018 років з метою видати ці списки за схему підкупу, що є тиском на виборців і порушенням їхніх прав. Зараз я готую судовий позов до каналу «1+1». Крім того, наскільки мені відомо, колективний позов щодо захисту честі і гідності буде подано місцевими жителями.
– Це не перша ваша виборча кампанія. На яких її особливостях ви могли б акцентувати? Які настрої мають виборці?
– Це, мабуть, найшвидша і найбільш незвичайна кампанія, тому що з такою популярністю політичного бренду жоден кандидат від політичних партій ще не стикався. Кампанія, безперечно, складна. Через брак часу не встигаємо донести свою позицію до людей. Є багато викликів і ризиків для пропрезидентської сили стосовно кандидатів, яких вони пропонують, та для інших кандидатів-мажоритарників, тому що зараз пройти на особистих якостях, ідеях, на тому, що тебе знають і тобі довіряють, дуже складно.
Щодо настроїв виборців – побачимо 21 липня. Люди стали більш активні. Орієнтуюся на зустрічі в дворах. Це ніби розмова з сусідами – конструктивна і спокійна. Якщо в 2015 році приходили 30 чоловік, зараз – 70. Не вперше балотуюсь, тут мешкаю. Відчуваю, наскільки люди змінюють думку, поспілкувавшись, познайомившись, відчувши моє особисте ставлення до ситуації. Це дуже важливий досвід.