Про відомих шахраїв, яких знали навіть за межами міста Києва, пише my-kiev.
Королева діамантів або ж Чорна удова.
Таке прізвисько отримала мешканка Києва Марія О’Рурк (по чоловікові Тарновська), яка прославилася як “чорна вдова”. Дівчина походила з давнього графського ірландського роду, але мала погану репутацію. Її шлюб з Василем Тарновським був таємним, оскільки ні батьки нареченого, ні батьки нареченої його не благословив.
Впавши в любовну залежність від Марії, 32-річний барон Володимир Шталь застрахував своє життя на 50 тисяч рублів, а потім наклав на себе руки біля київського анатомічного театру. Всі отримані за страховкою гроші по розписці відійшли його коханці.
Потім Тарновська підбила власного адвоката з розлучення Доната Прілукова, вкрасти гроші клієнта і відвезти її відпочивати в Алжир. Після того як у Прілукова закінчилися крадені на красиве життя кошти, любовна шахрайка кинула його.
Наступним став граф Павло Комаровський, який відпочивав там же в Алжирі. З ним Марія працювала за сценарієм Шталя: домоглася того, щоб Комаровський застрахував своє життя на круглу суму на її користь. А потім прибрала непотрібного більш графа, правда, на цей раз не його ж власними руками, а за допомогою закоханого в неї друга Комаровського, Миколи Наумова.
Марія Тарновська спробувала перевести в готівку страхові гроші від померлого в лікарні Комаровського, і тоді її заарештували. Київська шахрайка-аристократка, чиє ім’я вже було на слуху у половини Європи, була засуджена на вісім років тюремного ув’язнення.
Після звільнення Тарновська з Києва прожила цілком щасливе життя в Аргентині, зачарувавши місцевого мільйонера.
Ряджена “святая”
У XIX столітті Київ називали містом церков, і випадки релігійного шахрайства тут теж були нерідкі. Шахрайка Мотрона Морозкіна іменувала себе духовним чадом відомого петербурзького подвижника православ’я Іоанна Кронштадтського.
Блукаючи по різних містах імперії, вона була одним з найактивніших організаторів паломництв в численні київські монастирі. Морозкіна вміло вживалася в образ блаженної: ходила босоніж (наслідуючи відомої стариці Матрони босоніжки), напоказ читала молитви, торгувала іконками і свічками. І, зрозуміло, збирала пожертви довірливих прихожан.
У 1907-му несподівано розкрилася справжня мета рядженої “святої”. Вчорашня жебрачка раптом вдало виходить заміж і має чимале придане.Все це – віддані їй на храми і паломництва гроші.
“Брати” Кобзаря
Після смерті Тараса Шевченка в 1861-му його ім’ям активно користувалися київські аферисти. Вірші опального поета ставали все більш популярними в революційно налаштованих колах. Шахраї грали на симпатії народу до творчості Кобзаря, виманювали у киян гроші нібито на публікацію і поширення творів. Вони представлялися членами сім’ї покійного.
Багато з “родичів” Тараса Шевченка навіть погано говорили по-українськи. Незважаючи на це, кияни чомусь вірили аферистам і відкривали свої гаманці.
До слова, днями ми згадували найсуттєвіші соціальні норми, правила та заборони, що діяли у Києві півтора століття тому.