Окупанта звуть Сергій, йому 20 років. Сам він з Краснодара, а в Україні був навідником артилерії, пише Російська служба BBC
Чоловіка призвали в армію навесні 2021 року і вже в серпні запропонували укласти контракт з міноборони РФ. У січні 2022 року його разом із товаришами по службі відправили на навчання в Білорусь, а 23 лютого – в Україну. Військовий переконує, що втекти можливості не було.
Допитували місцевих, а потім вбивали
На початку березня його батальйон в’їхав у Бучу. У центрі міста російські військові потрапили під обстріл: “Одразу мінус два заступники командира полку, наш комбат і купа рядових“.
У Бучі російські військові, за словами співрозмовника агентства, почали грабувати порожні будинки та магазини: “Їсти було нічого від самого початку, ми забирали консерви та хліб“.
Якщо на наші позиції місцеві заходили – їх брали, допитували і майже одразу вбивали. Вони по телефонах посилали ЗСУ теги нашого розташування. Бувало, сидиш, повз мужик на велосипеді проїхав, і за хвилину по нас прилітає дуже точно”, – розповів російський окупант.
Стріляли п’яними
Росіянин розповів, що в Бучі військові країни-агресорки пили багато алкоголю і, якщо приходили координати цілі, йшли стріляти п’яними.
За його словами, місцеві жителі не приходили до російських солдатів під час затишшя: “Вони всі знали, якщо вони вийдуть із будинків, із підвалів, – по них відкривають вогонь. Їм одразу це сказали, коли ми приїхали в Бучу. Коли обходили будинки й зачищали тих, хто працював у поліції, ЗСУ, хто з документами, у кого в телефонах що було… Насправді забирали всіх мужиків“.
Читайте також: Спогади з пекла: під Києвом окупанти влаштували сафарі на мирних мешканців, 178 куль в одній автівці (ВІДЕО)
На запитання, що робили з мешканками Бучі, він відповів: “По-різному було. Я нічого. І моя перша батарея теж нічого“.
Знищені танки
Росіянин також розповів про втрати окупантів. Так, 19 березня українська артилерія підбила один із їхніх танків. Він загорівся, і вогонь перекинувся на сусідні машини. У підсумку, за словами окупанта, шість танків із семи згоріли.
Протягом двох днів російським солдатам видали нову зброю і пригнали ще два танки. В одного, розповів контрактник, був зламаний важіль перемикання передач, другий виявився 1964 року випуску і не стріляв.
Повернення до країни-агресорки
У квітні, після відведення військ з київсько-чернігівського напрямку, підрозділ окупанта Сергія повернувся в Росію через Білорусь. На першій зупинці, за його словами, піти захотіли дві роти по 90 осіб у кожній, але командири переконали їх, що вони всі сядуть до вʼязниці. Зрештою роти залишилися в батальйоні.
Сергій разом із товаришами по службі провів два тижні в Бєлгороді. Там солдати жили в наметах у лісі й самі їздили в місто по продукти, оскільки там “теж не годували, ніяких сухпайків не було“.
Повернувшись до Росії, контрактник нібито двічі намагався звільнитися зі служби.
Інших окупанти-контрактники
Контрактник з іншого батальйону, 19-річний Антон з Іванова, який служив снайпером, розповів, що командири лякали його та інших військових трибуналом, а також “гнобили, кричали, що розстріляють у спину, якщо повернемося і підемо“.
Читайте також: Взимку слід чекати на гостей з Білорусі, РФ готує удар по Києву – військовий експерт
Втім, за його словами, дехто все ж таки їхав без рапорту. Вони складали зброю на посту і йшли.
Своє рішення покинути батальйон Антон пояснив великими втратами і впливом війни на психіку:
Я як почав у людей стріляти і розуміти, що це… важко… І вони ще хлопців додому не відправляють, які вбиті. Прямо там ховали при мені. Дуже рідко роблять вантаж 200. Особливо коли там спека була майже 40 градусів. Вони просто одразу розкладаються. Батькам нічого не кажуть, пишуть – зниклий безвісти. Там дуже багато хлопців, у яких контракт закінчувався через місяць-два. Їм усім по 19-20 років. І тепер вони зниклі безвісти”.
Повернення в Україну
У середині квітня Сергія з Краснодара знову відправили в Україну – спочатку під Ізюм, а потім у бік Лисичанська.
Там військові наказали брати село Берестове. Бої за нього тривали півтора тижня. За словами контрактника, на той момент із 600 осіб, які заїхали з боку Білорусі в лютому, в його батальйоні залишилася одна рота – приблизно 90 осіб.
У липні полк співрозмовника вивели в Попасну (Луганська область, – прим. “ВК“), звідки він утік разом з ще сімома військовослужбовцями, здавши зброю командиру. На кордоні біля Первомайська вони зустріли прикордонників і опинилися на допиті у ФСБ.
Військових довго не допитували, а лише дивувалися розповідям про вбитих. Після цього він вирішив не їхати в частину і вирушив додому. За даними ЗМІ, за п’ять місяців війни контрактник отримав близько 700 тисяч рублів.
Виклик до прокурора
За кілька тижнів 20-річного контрактника викликали на допит у військову комендатуру. “Запитували, коли вийшов із зони дій і чому. Я сказав, що набридло, і показав відео розбитої і спаленої вщент нашої дивізії в Бучі“, – розповів він.
Втім, вже 23 вересня військовий прокурор знову викликав його. У частині чоловікові дали направлення на медкомісію і сказали: “Виходу в тебе два: або до в’язниці, або назад туди поїдеш“.
Контрактник вирішив нікуди не ходити. Він поговорив з адвокатом і тепер обирає зі своїх варіантів: або умовний термін за розірвання контракту і непокору мобілізації, або використати у військкоматі висновок від психіатра.
Ще один контрактник Сергій Боков з Уралу, який спілкувався з журналістами в травні, виїхав до Казахстану і збирається отримати гуманітарну візу в Німеччині. Антон з Іванова 25 вересня повернувся на передову.
За даними Російської служби BBC, інших контрактників, які звільнилися з російської армії, теж знову відправляють на передову.
Читайте також: ЗСУ протягом доби відбили 11 атак і знищили командний пункт окупантів – Генштаб