У війну є певні рекомендації для того, як взаємодіяти з дитиною, говорить психолог Світлана Ройз.
Діти до 7 років не можуть витримати напругу амбівалентністю. Старші діти після травмування теж не можуть витримати амбівалентності. Їх сприйняття: поганий – хороший, добро – зло, пише лікарка. І зазначає, що діти схильні до узагальнення – і зараз це нормально.
“Нормально, що всі росіяни сприймаються як вороги. І дітям можна казати: я бачу, як ти злишся, тобі було так страшно і ти бачив так багато болю, що хочеться повернути це все тим, від кого це прийшло”, – зазначає психолог.
А якщо в інших країнах з дітьми працюють волонтерами росіяни, для того, щоб не підсилювати напруження, щоб діти відчували себе в безпеці, не відчуваючи провини за амбівалентність почуттів, то це по можливості має бути так:
- самі росіяни мають сказати: мені так боляче, що ти через це пройшов, я знаю, що ти можеш і на мене злитися, і бажати мені всього, що тобі і твоїй країні зробив мій народ. Мені щиро шкода. Мені соромно і боляче за те, що робить мій народ. Але я так хочу бути зараз з тобою і допомогти.
- і це буде чесно. І це створить внутрішній простір для прийняття і відновлення.
Ройз також підняла тему того, як реагувати, коли в родині дорослі, коли чують сирену, кажуть до путіна і росіян: щоб ви здохли.
” 7-річна дитина – якось, коли на них розсердилася, сказала ті ж слова. І батьки злякались. Після фази відреагування – на неї потрібен час і потрібно відновлення відчуття безпеки, ми думаємо, як направити агресію. І батьки тепер після кожного прояву такої своєї агресії – кажуть – “я злюсь. Це направлено на ворогів. Так я допомагаю собі не боятися”. А дитина сама їм запропонувала – а давайте дуже голосно співати “червону калину”, коли чуємо сирену”, – говорить Світлана Ройз.
За словами психологині, війна підсилює поляризацію. Коли люди в стабільному стані вони можуть знов розрізняти відтінки і вміщати одночасно різне. А зараз люди всі вміщують злість на ворогів і любов, вдячність та повагу до своїх і переплавляють злість в силу захисту і турботи.
“Ступінь прояву злості – супротиву буде у кожного свій. І якщо поруч є ті, хто каже, що взагалі не відчуває злості – я прошу дати дітям проявити її в той спосіб, який би їм самим та оточуючим не зашкодив”, – додає Ройз.
