На світлині вище Тарас Петриненко з однокласниками з Київської середньої спеціалізованої музичної школи імені Лисенка Стеценкгуляють містом. Ці юнаки створили рок-гурт “Еней”. Кирило Стеценко (соло-гітара), Тарас Петриненко (клавішні), Ігор Шабловський (ритм-гітара), Микола Кирилін (бас-гітара) – на фото зліва направо.
Співаки виконували пісні на вірші Василя Симоненка та Олександра Олеся. Через що викликали недовіру комуністичної влади. Якщо у 1970 році музикантів кликали на телеефіри та розповідали про їхню творчість, то вже після 1972 року почали відсувати – як ненадійних.
«У 74-му році перед нашим другим концертом в Палаці культури КПІ мене викликає до себе їхня директорка. І каже, що вона нам заборонить виступати, тому що ми проповідуємо буржуазний націоналізм. Я спитав: — А в чому він виражається? — Ви співаєте про «неньку-Україну». Я кажу: — Вибачте, я керівник гурту, в нас немає такої пісні і таких слів», – згадує Кирило Стеценко.
У 1972-у Стеценко познайомився з молодим композитором і талановитим джазовим піаністом Тарасом Мельником, який навчався у вже знаменитого Мирослава Скорика. Юнаки були студентами Київської консерваторії. За кілька років Мельник почав грати на клавішних в «Енеї». Він відверто критикував русифікаторську політику влади, прагнув розгорнути культурницьку діяльність на противагу цій політиці та, незважаючи на ризики, агітував у відповідному дусі друзів, знайомих і малознайомих.
Через це юнаком почала займатися КДБ. Писали про молодиків, що вони “здійснюють спроби до проведення спільної націоналістичної діяльності, гуртують навколо себе низку інших політично незрілих студентів київських вузів”.
Однак попри перешкоди творчі люди не перестали виступати перед публікою.