Максим згадує у інтерв’ю польському виданню SportoweFakty як вибивав ворога з Ірпеня на Київщині:
«Ми дізналися, що за пів кілометра від нас перебуває російська бронетехніка. Не гаючи часу, четверо вирушили їй на зустріч – я, брат “Немо”, супроводжуючий та стрілець, який відповідав за наше успішне повернення. Ми з братом брали основну роботу на себе, як мінометники. Частину шляху проїхали машиною, а потім, найбільш небезпечну ділянку пройшли пішки. Вдруге, напевно, не наважився б йти настільки небезпечною ділянкою. Але тоді ми ще мали небагато військового досвіду, тому не були свідомі реальної загрози. Неподалік гіпермаркету «Новус» побачили ворожу техніку», – згадує Максим.
Та додає:
“Немо налагодив міномет, я подав снаряд, він вистрілив”
Але у перший раз не попали, лише вказали на своє розташування:
«Це було чудом, що ворог не завдав контрудару. Бо вже б нас не було на світі. Ми ж порушили важливе правило бою, що кожен вистріл слід завдавати з іншого місця».
З другого вистрілу брат Немо влучив у ворожу БМП. Однак ворог почав відстрілюватися, один з бійців втрачав свідомість. Проте згодом виявилось, що усі живі і неушкоджені. За підсумками, двох росіян було знищено, третього взяли в полон.
«Моя мама за кілька місяців до початку війни запитувала – чи підеш у військо, якщо почнеться війна. На що я їй повідомив про своє переконання – якщо це станеться, не буду сидіти склавши руки», – згадує спортсмен про своє рішення змінити спортивні змагання на воєнну амуніцію.
Відтак, 24 лютого у складі організації Центурія Максим пішов воювати до ССО «Азов Київ». Брав участь у боях під Васильковом, Ірпенем і Бучею. Каже, не мали навіть дня для приготування – усьому вчилися на ходу на полі бою.
«В реальності війна виглядає геть не так, як в кіно. Це жорстокий бій, в якому щодня гинуть люди. В Маріуполі завдань було значно більше. Бо були в оточенні ворожими військами і не могли розраховувати на підтримку. Лише коли вдавалося отримати ротацію, виходили на пошуки харчів та приготування їжі».
11 червня 2023 року захисника «Азовсталі» Максима Левченко, після 14 місяців перебування в неволі звільнили з російського полону разом із ще 95 військовими ЗСУ.
Від початку повномасштабного вторгнення за офіційними даними понад 3 тисячі українських спортсменів пішли обороняти країну зі зброєю в руках. 250 спортсменів та тренерів втратили життя, 16 зараз перебувають у медустановах після отриманих поранень, 26 перебувають у полоні, 6 – зникли безвісти.
Раніше “ВК” розповідав, що родичі просять підписати петицію, аби присвоїти звання Героя України оборонцю Київщини Геннадію Леху, який захоплював ворожі танки, визволяв селише Іванків та його жителів від окупантів та рятував життя побратимів.