Історію загиблого героя розповіли у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
«Він був видатним артистом, кожна його партія була наповнена таким життям… тому що він один із небагатьох, хто жив сценою… А тепер його танець став вічним…» – так із болем у серці відгукуються колеги про Олександра Шаповала – заслуженого артиста України, артиста балету, викладача Київського державного фахового хореографічного коледжу, який із перших днів широкомасштабного російського вторгнення став на захист Вітчизни.
Олександр народився 9 лютого 1975 р. у Києві. У 1993 р. закінчив Київське державне хореографічне училище. Свою творчу кар’єру розпочав як артист Київського театру класичного балету. Від 1994 р., з перших днів роботи в Національній опері України імені Т.Г. Шевченка, одразу ж став улюбленцем глядачів, протягом 28 сезонів зачаровував їх своїм світлим і прекрасним, романтичним та героїчним танцем, бездоганною майстерністю і глибокою переконливістю кожного образу, який творив на сцені.
На ІІІ Міжнародному конкурсі артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря (1999 р.) отримав спеціальну премію Мінору Очі. У 2001 р. здобув третю премію цього конкурсу. Рік потому станцював свою першу сольну партію – Принца в «Лебединому озері».
25 лютого 2022 р. Олександр Шаповал добровільно пішов до лав територіальної оборони. Був гранатометником у складі підрозділу 112-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ. Мав позивний «Шапік».
Загинув 12 вересня 2022 р. в бою з російськими окупантами поблизу ст. Майорська на Донеччині.
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (посмертно).
Залишилися дружина і двоє дітей.