Викладачка німецької мови Наталія Ковальчук розповіла про свій шлях у сфері інклюзивної освіти, поділилася авторськими методиками та пояснила, чому для неї важливо адаптувати навчання під потреби кожного учня. Її підхід доводить: знання мають бути доступними усім.
Як саме ви почали працювати з дітьми в напрямку інклюзії?
Мій шлях до інклюзії почався ще в студентські роки, але поступово він охопив набагато ширше коло — не лише дітей, а й дорослих та людей літнього віку. Першим серйозним досвідом був проєкт «Інститут третього покоління», де я викладала німецьку літнім слухачам. Це дало мені глибоке розуміння: інклюзія — це не тільки про роботу з учнями з особливими освітніми потребами, а й про кожну людину, незалежно від віку, стану здоров’я чи темпу засвоєння знань.
Пізніше я працювала в дитячому таборі, де були діти з інклюзією. Це був особливий досвід: ми вчилися створювати умови, у яких кожна дитина почувалася повноправною учасницею спільноти. Я побачила, що завдяки правильному підходу й підтримці вони можуть розкриватися, бути активними й щасливими.
Зараз у моїй практиці є учні різного віку — від маленьких дітей до підлітків, дорослих і навіть літніх людей. Кожен із них — це новий світ, і моє завдання як викладачки полягає в тому, щоб зробити цей світ доступним і зрозумілим.
Які головні принципи вашого підходу до інклюзивної освіти?
Мій підхід до інклюзивної освіти ґрунтується на кількох базових принципах:
Індивідуалізація. Кожна людина має свій темп навчання й спосіб сприйняття інформації. Моє завдання — знайти «ключик» саме до цього учня, адаптувати матеріали так, щоб вони були зрозумілими та доступними.
Доступність і простота. Я пояснюю складне простими словами, використовую приклади з повсякденного життя. Це дає змогу учням не боятися нових знань, а поступово засвоювати їх.
Мотивація й підтримка. Інклюзія — це про віру в кожного. Навіть коли учень сумнівається у своїх силах, викладач має бути тією людиною, яка скаже: “Ти зможеш”.
Різноманітність методів. Хтось краще сприймає інформацію через текст, хтось — через відео чи музику, хтось — через діалог. Я комбіную всі ці формати, щоб забезпечити максимальний ефект.
Чи є у вас авторські методики або нестандартні рішення, які довели свою ефективність?
Так, за останні роки я створила власну методику мікронавчання через соціальні мережі. Це короткі навчальні відео та інтерактивні матеріали, які можна опрацювати навіть у транспорті чи під час перерви. Я називаю цей підхід “Breaking the Classroom Walls” — руйнування стін класу.
Ця система особливо ефективна для інклюзивної освіти, адже люди з різними когнітивними можливостями або обмеженим часом отримують доступ до знань у зручному форматі. Багато моїх учнів та підписників відзначають, що саме завдяки такому підходу вони змогли подолати страх перед мовою й зробити навчання частиною свого повсякденного життя.
Крім того, я використовую метод «адаптивних пояснень»: будь-яку складну тему (наприклад, граматику чи синтаксис) я розбиваю на маленькі зрозумілі кроки. До кожного слова чи правила я завжди додаю приклад із реального життя, щоб учень міг одразу “побачити” мову в дії.
З якими викликами стикаєтеся у цій сфері?
Найбільший виклик — це різноманітність. У групі можуть бути учні з різними рівнями підготовки, різними стилями навчання та темпом сприйняття. Для викладача це означає, що він повинен бути гнучким, уміти швидко перебудовуватися, створювати кілька рівнів завдань одночасно.
Інший виклик — це мотивація. Особливо важко працювати з тими, хто мав негативний досвід навчання й вважає, що «в мене не вийде». Але саме інклюзія дає відповіді на ці виклики: коли учень бачить, що навчання адаптоване під його потреби, він починає вірити у свої сили.
Як інклюзія переплітається з вивченням іноземних мов?
Вивчення іноземної мови саме по собі є інклюзивним процесом. Кожен учень має свій шлях: комусь легше запам’ятовувати слова через музику, комусь — через розмову, комусь — через візуальні образи. Завдання викладача полягає в тому, щоб відкрити різні «двері» у світ мови й дозволити кожному обрати свою.
Я вважаю, що іноземна мова — це інструмент соціалізації. Для дітей з інклюзією — це можливість спілкуватися й відчувати себе частиною колективу, для дорослих — шанс розширити горизонти, для літніх людей — шлях залишатися активними та цікавими до життя.
У своїх соцмережах я створюю контент, який підходить для різних рівнів і різних можливостей. Це теж форма інклюзії: ти можеш навчатися будь-де й будь-коли, не зважаючи на вік, стан здоров’я чи попередній досвід
Довідка
Наталія Ковальчук — викладачка німецької мови, авторка освітнього контенту в TikTok (100 тис.+ підписників), Instagram (70 тис.+) та YouTube. Спеціалізується на інклюзивній освіті, впроваджує авторські методики мікронавчання та популяризує вивчення мов через сучасні цифрові формати.