Про те, що однойменні мощі у Лаврі належать Іллі Муромцю, каже історик Олександр Алфьоров.
Він розповідає в інтерв’ю ведучому програми «Історична Свобода» Дмитру Шурхалу, що київського святого зображають із мечем, так як той був воїном до чернечого постригу. А ще – 35 років тому вчені дослідили, що на тілі нетлінного є знаки, що святий мав хворобу кісток, як і богатир з билин, про якого розповідали, що він з молоду не міг ходити:
«Як це зазначають билини, хворів на розлади рухомого апарату, сьогоднішньою мовою на остеохондроз у важкій формі, і загинув ченцем».
А ще в легендах розповідали, що Ілля був велетнем – а коли відкрили поховання святого та виміряли його зріст, то становив 180 сантиметрів:
«Як на сьогодні не дуже високий, але для того часу – то це чималий. З того часу середній зріст людей збільшився на 10-15 см».
Історик посилається до перших згадок про воїна в другій половині XVI cтоліття руським шляхтичем Філоном Кміта-Чорнобильським:
«В листі до іншого шляхтича він пише, що настав час, коли буде потрібна оця міць, честь і слава воїнів, коли повернуться наші Ілля Муровлянин і Соловей Будимирович».
Московити прибрали собі славу Іллі, створивши героя свого епосу Ілька Муромця, який мав справжнє ім’я Ілля Коровін та видавав себе за племінника царя Дмитра. То був розбійник з козацького стану та активіст періоду Смути на початку XVII століття. А на картині росіянина Віктора Васнецова зображено «Богатирів», де насправді не Ілля Муровлянин, а образ московських сторожових бояр. Подібний пам’ятник отримав в спадок Київ у парку «Муромець» – за шаблоном, нав’язаним Російською імперією.
Ілля Муромець походив з Моровійська, що знаходився на півдорозі між Києвом та Черніговом, а не в російському місті Муромі.
«За билинним циклом бачимо, що Ілля Муровлянин є героєм Київщини та Чернігівщини, ці території для нього рідні. Добирався до Києва за один день. А одного разу, переплутавши дорогу, виїхав не на Київ, а на Чернігів. Очевидно, з Моровійська їхав, бо з Мурома до Каєва близько тисячі кілометрів, на коні за день не здолаєш», – згадує Алфьоров.
Після того, як мощі Іллі Муровлянина виявились нетлінними, митрополит Петро Могила звернув на них увагу, як на одне з чуд, притаманних для київських угодників та підніс культ воїна до загальноукраїнських масштабів.
Як виявилось, у Іллі був і воєнний позивний – «Чобіток». За легендою, якось Ілля відбивався чоботом від ворогів та переміг.
Нагадаємо, історикам достеменно відомо, що Антоній та Феодосій Печерські не мали відношення до Москви.