Сьогодні, 5 січня православні християни збираються родиною ввечері на Хрещенський святвечір, а згодом ідуть до церкви для освячення води. Що означає така традиція та про свято Богоявлення 6 січня розповіли в ПЦУ.
Навечір’ям Богоявлення у церковній традиції називають Хрещенський святвечір – час напередодні великого дванадесятого свята Богоявлення, або Хрещення Господа нашого Ісуса Христа.
В день Навечір’я Богоявлення, 5 січня, прийнято дотримуватись одноденного посту. До речі, цей піст вважають найдавнішим серед усіх одноденних, який було запроваджено приблизно у ІІІ столітті, разом зі встановленням свята Богоявлення
Ввечері 5 січня у храмах звершується велике освячення води. Називають таку освячену «хрещенську», «богоявленську» воду агіасмою, великою святинею. Повернувшись із храму, вірні окроплюють святою водою власні оселі та рідних, споживають її з вірою на зцілення душевних і тілесних хвороб.
Священнослужителі убрані в білі святкові облачення – на знак великого Господнього свята. Після літургії – славлення посеред церкви: співаються перед запаленою свічкою тропар та кондак свята Богоявлення
Хрещенський святвечір дуже подібний як за богослужінням, так і за традиціями на Різдвяний святвечір – через те, що певний час ці великі свята відзначалися в один день. Тож, як і перед Різдвом, у Навечір’я Богоявлення віряни після богослужіння збираються усією родиною на святу вечерю, неодмінним атрибутом якої є кутя.
Хрещенську кутю називають «голодною» (через постування), а тому вона виглядає доволі скромно, аскетично і складається лише з кількох базових складників – на відміну від, скажімо, «багатої» різдвяної чи «щедрої» куті, яку готують зазвичай на Щедрий вечір, 31 грудня. На хрещенську вечерю зазвичай подають пісні страви, після чого ходять на гостину, вітають знайомих і сусідів зі святом, зокрема через колядки та щедрівки.
Свято Богоявлення (грецькою мовою – Θεοφάνια чи Επιφάνια) поряд із Пасхою та П’ятидесятницею, належить до найдавніших свят Церкви Христової. Його почали святкувати вже в перші віки християнства. Але до IV століття свято Богоявлення відзначалося 6 січня разом зі згадкою про Різдво Христове.
Точна дата самої історичної події Хрещення Господа нашого Ісуса Христа у водах Йордану нам невідома. А дата 6 січня була обрана втаємниченим розумінням співвідношення між першим і «другим Адамом», між винуватцем гріха та смерті і Начальником життя та спасіння.
«Другий Адам» – Христос – за розумінням Давньої Церкви народився і помер того ж дня, коли був створений і помер перший Адам: у день шостий (Бут. 1: 26 – 31), відповідно – шостий день першого місяця календарного року. Цьому дню відповідало 6 січня – таким є одне з пояснень вибору цієї символічної дати
Сенс свята Богоявлення в тому, що воно нагадує про євангельську подію (описану усіма чотирма євангелистами), коли під час Хрещення Спасителя вперше Бог явив Себе у Трьох Іпостасях як Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, а Бог Отець промовив з небес: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління»
Єрусалимська Церква встановила традицію на Богоявлення звершувати урочистий хід на річку Йордан і освячувати воду там – на спомин про подію Хрещення Спасителя у водах Йордану. Тож 6 січня після літургії відбувається освячення води також і на відкритих водоймах.
