Про історію Оксани Мироненко розповіла Марія Микитюк.
Лікарка у 2014 році з родиною рятувалася від війни з рідного Луганську, розташувалася в Бучі. З перших днів почала допомагати армії: пліла з волонтерами маскувальні сітки, робила сухі борщові набори на фронт. Втративши все, не маючи роботи та прихистку, з двома маленькими дітьми, Оксана тримала стрій.
Там, вдома, вона до останньої хвилини перед виїздом оперувала українських поранених бійців.
Зараз, через 8 років, Оксана знов була вимушена рятуватися від бойових дій, покинути гарний омріяний будинок в Бучі, роботу, яку вона любить до нестями до Івано-Франківська. Під час евакуації з окупованої Бучі Оксана втратила рідну маму, а батька поранили – їхню машину обстріляли.
За словами Марії Микитюк, зараз Оксана— хірург-волонтер, вона у Івано-Франківську оперує поранених та усіх, хто того потребує безкоштовно.
“Якщо бути до кінця відвертою, то Оксана оперує та допомагає людям без втоми, без перерви на відпочинок, самовідданно та професійно. Хочу, щоб після перемоги вона отримала Почесне звання “Жінка року”. Вона вже у цю мить, читаючи ці рядки, точно буде звонити мені і вимагати прибрати про нагороду, адже у неї величезне почуття совісті і вона робить усе саме по совісті, а не за нагороди”, – додала Микитюк.